emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

Історія Львівської провінції

Виникнення редемптористів візантійського обряду та передумови заснування їх спільноти в Україні
Редемптористи східного, візантійського обряду Української Греко-Католицької Церкви завдячують своїм існуванням невтомному бельгійському місіонерові о. Ахілю Деляре, який у 1906 році прийняв східний обряд, щоб працювати з українськими емігрантами в Канаді (після виїзду з України в кін. ХІХ-поч. ХХ ст. вони довгий час не мали жодного духовного проводу).

У 1910 році митрополит Галичини Андрей Шептицький брав участь в Євхаристійному Конгресі, що відбувався в Монреалі (Канада). Митрополит використав цю нагоду, щоб здійснити першу візитацію українських греко-католиків у Канаді. Шептицький відвідав українські поселення, де працювали о. Деляре та його співбрати. Митрополит був вражений їхньою самопожертвою задля духовно покинутих українців у Канаді й вирішив попросити бельгійських отців розпочати подібну місійну працю й у Західній Україні (тоді частини Австро-Угорської імперії). По дорозі з Канади Андрей Шептицький відвідав протоігумена Бельгійської провінції Згромадження редемптористів й запропонував йому послати редемптористів візантійського обряду до Західної України. Пізніше Митрополит обговорив це питання з архімандритом Згромадження о. Патриком Мурреєм. У травні 1913 року в Римі відбулася нарада, де мали прийняти остаточне рішення, і 27-го травня Митрополит Шептицький та Генеральний уряд редемптористів підписали угоду про заснування редемптористського монастиря в Галичині. 11-го червня цю угоду затвердила Апостольська Столиця.

Заснування й розвиток спільноти редемптористів в Україні
21-го серпня 1913 року до Західної України прибула перша група редемптористів: о. Еміль Ван дер Стратен - настоятельспільноти, о. Йосиф Схрейверс, о. о. Ектор Кінцінгер, о. Франц-Савир Бонн, о. Луїс Ван ден Босс, о. Франц Пвасон, бр. П'єр (Іпполит) Делянуа і бр. Альфонс (Модест) Сметс. Вони поселилися в маленькому селі Унів, за 50 км від столиці Західної України міста Львова. Митрополит Шептицький подарував їм у цьому селі свою літню резиденцію, де раніше був славний василіянський монастир (зараз Унівська Лавра монахів Студійського Уставу).

Спочатку основним заняттям редемптористів було вивчення української мови та ментальності місцевого населення. Коли ж літом 1914 року помер місцевий парох, то редемптористи почало обслуговувати парафію.

Під час австрійсько-російської війни отці зазнали багато утисків від російських цивільних та церковних влад, які намагалися прилучити українське населення до російського православ'я. Редемптористи перебували в той час у дуже непевному становищі: Бельгійська провінція не мала змоги надавати допомогу, а митрополита Андрея Шептицького заарештували й заслали у глиб Росії. Отці змогли дихнути вільніше аж після закінчення війни.

Повернувшись із заслання, митрополит доклав усіх зусиль для подальшого розвитку молодої спільноти. У 1918 році він купив для редемптористів землю й будинок у Збоїсках, а пізніше ще два будинки в Голоску (1923) та Львові (1937). Завдяки клопотанням Шептицького редемптористи отримали церкву в Тернополі (1931), яка стала місцем численних паломництв.

На прохання владики Григорія Хомишина у 1920 році отці заснували ще один монастир у Станіславові. Спочатку вони мешкали в семінарїї, але згодом купили будинок (1921) і збудували власну каплицю в центрі міста (1927). Цей дім став важливим осередком місійної діяльності та резиденцією Архібратства Матері Божої Неустанної Помочі, яке у 1938 році налічувало близько 100 тис. членів.

Поле діяльності редемптористів в Україні не обмежувалося територією Галицької митрополії. 19 жовтня 1926 року отці заснували станицю в Костополі на Волині. Звідти вони рушали до різних місць Волинського краю, щоб надавати вірним духовну опіку, проводити реколекції та засновувати нові парохії. У 1927 році станицю перенесли до Ковеля, після чого отці розгорнули ще активнішу діяльність на Волині, Холмщині та Поліссі. Саме у Ковельській станиці з 1931 року мав свою резиденцію владика Миколай Чарнецький, Апостольський візитатор у справах католиків візантійського обряду за межами Галицької митрополії.

Бельгійські настоятелі розуміли, що для успішної місійної праці серед українського населення їм слід залучати українських священиків. У 1922 році вони відкрили "малу семінарію" (ювенат) для українських юнаків. Семінарію було розташовано у Збоїсках - селищі поблизу Львова, де митрополит Шептицький подарував редемптористам ще одну посілість і куди вони переїхали з Унева у 1919 р. У цей час у Збоїсках був також новіціат для тих, хто бажав стати місіонером-редемптористом. Для продовження студій після новіціату українські редемптористи їхали за кордон, до Бо Плато. В 1934 р. польський уряд почав відмовляти у документах на виїзд, тому редемптористи відкрили власну семінарію у Збоїсках. У 1936 році семінарія переїхала до монастиря св. Альфонса в Голоску Великому, біля 2 км від Збоїск. Там семінарія успішно діяла й розвивалася ще п'ять років - аж до початку Другої світової війни.

Як наслідок зростання кількості покликань до Згромадження та розширення мережі домів в Україні було створено віце-провінцію східних редемптористів. Спочатку її називали по-різному: Русинською, Бельгійсько-Русинською, Галицькою. У 1931 році, коли за поданням настоятелів та зі згоди Конгрегації Східних Церков до спільноти редемптористів в Україні приєднали також канадські доми, постало питання про сталу назву для віце-провінції. На Генеральній Капітулі 1936 року для віце-провінції прийняли назву "Львівська".

У 1938 році - році "срібного ювілею" редемптористів в Україні - Львівська віце-провінція в (без Канади) налічувала 6 домів, 38 священиків, 18 студентів, 26 братів, 12 новиків.


Період переслідувань та підпілля
У 1939 році Західну Україну окупувала Червона Армія, і почалися переслідування Української Греко-Католицької Церкви. Багато світських і церковних діячів арештували й вислали до Сибіру або замордували. В той час було арештовано двоє редемптористів: о. Михайло Перетятко, ігумен в Тернополі та о. Зенон Ковалик. Останній помер смертю мученика в кінці червня 1941 р. Всі бельгійські редемпторсити повернулись до Бельгії. Залишився тільки віце-протоігумен о. Йосиф Де Вохт. Семінаристи Львівської віце-провінції Згромадження редемптористів виїхали до Тухова (Польща) і там продовжували навчання аж поки Червона Армія, відступаючи перед німецькою навалою, не покинула Західну Україну в 1941 році. Становище Церкви й редемптористів дещо покращилося в період німецької окупації (отцям повернули конфісковані монастирі й вони знову почали проводити місії), однак коли Червона Армія повернулася в 1944 році, мучеництво Церкви почалося з новою силою. Комуністичні спецслужби намагалися змусити редемптористів перейти до Російської Православної Церкви, але ті твердо стояли на своєму. Як наслідок, віце-протоігумен о. ЙОсиф був департований, всіх монастирі були зліквідовані, більшість редемптористів були арештовані, деяких з них кинули до в'язниці, а інших вислали до Сибіру. Там вони відбували довгі терміни ув'язнення як вороги радянської держави.

Після звільнення з ув'язнення більшості з них дозволили повернутися до Західної України, але заборонили займатися будь-якою апостольською діяльністю. У роки переслідування редемптористи разом з іншим духовенством УГКЦ далі несли людям світло Христової науки й не давали атеїстичній темряві запанувати в їх душах. Співбрати переважно жили по двоє. Вони вірно дотримувалися Уставу Згромадження й здійснювали свої духовні практики у приватних домівках. Отці невтомно й ревно працювали з вірними: організовували богослужіння в закритих храмах, лісах та приватних каплицях. У віце-провінції діяла підпільна духовна семінарія, викладачами якої були отці Р. Бахталовський, П. Маїк, Є. Пелех, П. Дмуховський, В. Михайлюк та інші. Довгий час обов'язки префекта студентів і магістра новіціату виконували о. М. Лемішка, о. Є. Смаль, о. М. Винницький. Владики М. Чарнецький, В. Величковський, В. Стернюк, Ф. Курчаба,  вділяли підготовленим та рекомендованим семінаристам священичі свячення. З 1947 до 1990 року віце--протоігуменом Львівської провінції Згромадження редемптористів незмінно був отець (пізніше владика) Филимон Курчаба, який має великі заслуги перед Згромадженням і Церквою. 8 грудня 1989 року Львівська віце-провінція отримала статус провінції.

Після того, як Господь подарував українському народові свободу, Львівська віце-провінція Згромадження редемптористів разом з іншими монашими чинами та згромадженнями почала добиватися повернення власності, якою вона володіла до встановлення комуністичного режиму. Ці вимоги частково задовільнили: редемптористам було повернено два монастирі - св. Альфонса та св. Климентія у Львові. Однак редемптористи розуміли, що набагато важливішим за відновлення матеріальної основи Згромадження є формування нового покоління редемптористів - добре навченого і готового до самовідданої праці. Саме тому, продовжуючи майже вікову традицію, редемптористи вирішили відновити монастир св. Альфонса  передусім як дім для формації.

Це починання виявилося дуже важким. Крім того, що будинок, який у комуністичні часи був інфекційною лікарнею, потребував повного ремонту, редемптористам просто не вистачало людей. У перші роки незалежності України багатьом греко-католицьким парохіям Львова й регіону не вистачало духовних провідників, і цю прогалину заповнювали редемптористи, поєднуючи працю в парохіях із зусиллями віднови своєї освітньої системи.

Внаслідок цих труднощів, хоч офіційно студентат і новіціат на Голоско відкрили відразу після повернення монастиря, минуло досить багато часу, поки ідея власного дому формування стала хоча б частково реальністю. У 1992 році новіціат перенесли до міста Самбора на Львівщині, а пізніше до села Гніздичів (Кохавино) Жидачівського р-ну, де він перебуває й дотепер. Щодо студентату, то внаслідок незадовільного стану будинку й нестачі викладачів багато студентів у перші роки були змушені вчитися за кордоном (переважно у Польщі в семінарії Варшавської провінції).

Становище змінилося в 1997 році. З одного боку, потреба у власному студентаті стала особливо нагальною, бо саме того року завершила навчання в новіціаті велика група студентів - послати їх усіх за кордон було неможливо. З іншого боку, після ремонту старого будинку на Голоско та будівництва нового корпусу (проект здійснено за щедрого сприяння західних доброчинців) відкрилися нові можливості. 1 вересня 1997 року було відкрито Вищий духовний інститут ім. М. Чарнецького Львівської провінції Згромадження редемптористів. 17 студентів розпочало навчання по трирічній програмі філософських студій на базі власного освітнього закладу провінції - вперше після більш як півстолітньої перерви. До 2000 року число студентів у семінарії перевищило 40.  З 2005 року редемптористи навчаються у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.

Служіння редемптористів в УГКЦ припало на не легке ХХ ст., це час коли була потреба мученичого свідчення своєї віри. 27 червня 2001 р. бл. папа Іван Павло ІІ в часі свого побуту у Львові проголосив блаженними українських новомучеників, серед яких четверо редемптористів: владика Миколай Чарнецький (1884-1959 рр.), владика Василь Величковський (1903-1973 рр.), отець Іван Зятик (1899-1952 рр.) та отець Зенон Ковалик (1903-1941 рр.).

В 2013 році Львівська провінція Згромадження редемпторситів святкувала 100-літній Ювілей. Різні святкові заходи тривали протягом року 2012-2013 р. На завершення ювійленого року провінція налічувала: 13 монастирів, 2 місійні станиці; 122 співбратів: 5 єпископів, 79 священиків, 3 дияконів, 14 братів, 16 студентів та 5 новиків. 


Основні етапи процесу формації у Львівській провінції такі:
I. Сприяння покликанню: через місії, працю в парохіях та інші засоби поширення інформації.
II. Кандидатура - від 3 місяців.
ІІІ. Новіціат - 1 рік.
IV. Філософсько-богословські студії - 6 років.
VІ. Постійна формація.

До програми навчання в семінарії входять філософські боголсовські та інші гуманітарні дисципліни, а також класичні та сучасні мови. Невід'ємною частиною формування майбутніх місіонерів є їх духовне зростання, поглиблення їх розуміння та пережиття редемптористської харизми. Вже під час навчання студенти здобувають місійний досвід беручи участь у духовному провідництві парохій і особливо працюючи з молоддю. Присутність у домі формування старших редемптористів дає змогу краще передати новому поколінню знання про історію, цінності та багаті традиції східної вітки редемптористів.

Львівська провінція Згромадження редемптористів прагне оновити своє життя. Практичним здійсненням цієї віднови є праця для Церкви: духовна опіка найбільш покинутих душ, апостолят у дусі нової євангелізвції - нової у своїй ревній посвяті, у способі висловлення та донесення до інших того, що проповідник сам "пережив" із Христом. Провінція має намір з Божим благословенням зміцнювати й наукове підгрунтя своєї апостольської праці. 

Ми, співбрати Львівської провінції Згромадження редемптористів, молимо нашого Господа Ісуса Христа, Матір Божу Неустанної Помочі та всіх святих і блаженних нашого Згромадження допомогти нам у цьому та інших починаннях для слави Божого Імені, для процвітання Церкви й нашого Згромадження і для спасіння людей, особливо убогих і покинутих.