emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

Церква Блаженного Миколая Чарнецького (м.Ковель)

Однією зі станиць, що виникла поза Львів­ською греко-католицькою митрополією, була станиця на Волині. Довший час отці-редемптористи візантійсько-українського обряду прагнули розпо­чати справу з'єднання відлучених співбратів із Вселенською Церквою. У звіті з канонічної візитації 1926 р. читаємо: "З політичних причин інші монахи греко-католицького обряду не мали доступу до районів Волині, яка 90 років тому насильно була відірвана від Католицької Церкви".

Ті, які сповідували православ'я на Волині, найчастіше були нащадками колишніх уніатів, силою приєднаних до православ'я царською владою у 1838 і 1875 р. Щоб знову привернути їх до Помісної Церкви, як митрополит А. Шептицький, так і єпископи сусідніх єпархій на чолі з Луцьким єпископом А. Шельонжеком, запланували утворити на східних межах Польської Держави новий візантійсько-слов'янський обряд. Це мала бути т.зв. неоунія. Вірні цього обряду мали бути з-посеред православних, які при повному збереженні православної обрядовості визнавали б Папу як главу Церкви. Окрім єзуїтів, капуцинів та облятів, котрі в семінарії східного напрямку в Дубні отримували священичу формацію, редемптористи теж вирушили за межі Львівської митрополії, щоб працювати серед неоуніатів.

Дві подорожі на Волинь, які здійснив о. Миколай Чарнецький у 1924 і 1926 рр. , посприя­ли поселенню редемптористів у цьому регіоні. 

19 жовтня 1926 р. отці М. Чарнецький,  Г. Шишкович, а також два брати-монахи Теодор Герасимів (бр. Ієронім) та Микола Сидор (бр. Антоній) вирушили до Костополя, розташо­ваного за 20 км від міста Рівного. Працюючи в Костополі та околицях, отці незабаром зауважили, що греко-католицьких вихідців з Галичини є багато й в інших повітах, а передовсім у Ковельському, Володимирі-Волинському, Горохівському і Сарнинському - загалом кільканадцять тисяч осіб. Стало зрозумілим, що треба обрати інше місце проживання, щоб задоволь­нити потреби цих людей. Це привело редемптористів до Ковеля, міста, з якого легко було доїжджати у всі напрямки через вигідне розташування майже в самому центрі Волині і на перетині багатьох залізничних шляхів.

Уже 12 вересня 1927 р. отці поселилися в Ковелі. Однак формально заснувати монастир було дуже важко, оскільки на перешкоді стали канонічні труднощі з боку римо-католицької церкви. Тому редемптористи винайняли тільки малий будинок по вул. Залізничній та впорядкували його на зразок монастиря (каплиця, келії, їдальня та розмов­ниця). Звідти вони доїжджали до різних греко-католицьких спільнот.

Так тривало до 1931 р., доки сам Папа Пій ХІ, котрий особливо дбав про розвиток святої унії, взяв участь у цій справі. 15 вересня 1931 р. луцький єпископ урядовим декретом повідомив отців-редемптористів про прихильність Апостольської Столиці, яка виражалася у Бреве від 8 вересня 1931 р., виданому Папською Комісією "Pro Russia". Воно давало отцям-редемптористам візантійського обряду дозвіл на засну­вання монастиря в Ковелі. До такого повороту справи значною мірою спричинилася номінація отця Миколая Чарнецького, ЧНІ окремим єписко­пом для неоуніатів, яка відбулася 16 січня 1931 р. Оскільки польський уряд не погодився на утворення окремої єпархії для неоуніатів, то єпископ Чарнецький став апостольським візитатором для своїх вірних на Волині.

У той час у Ковелі були 4 право­славні церкви, два латинські костели, а також одна недіюча церква під покровом св. Юрія, яка була власністю військових. Військові не користувалися церквою через те, що в польському війську було дуже мало православних солдатів. Власне на цю церкву і звернули увагу редемптористи.

У справі купівлі церкви вони написали лист до військового керівництва у Варшаві, яке за порівня­но короткий час згодилося на орендування цього храму.

Користуючись владою, даною Папською Комі­сією "Pro Russia" 29 вересня 1931 р., архімандрит о. П. Мюррей 3 жовтня 1931 р. канонічно затвердив новий дім Львівської віце-провінції в Ковелі.

Церква св. Юрія знаходилася на вулиці Будівельній, 3 (тепер Винниченка) і могла вмістити близько двох тисяч осіб. На відстані 50 метрів за святинею було старе кладовище з огорожею. Саме між святинею та кладовищем і вирішили розпочати будівництво монастиря.

Будівництвом зайнявся ігумен монастиря о. Йосиф Ґекіре, призначений в цьому ж (1931) році на місце о. Річарда Костенобеля. На початку 1933 р. він поставив новий двоповерховий будинок розмірами 20x12 м. Тут розміщувалося близько 10 келій, каплиця, спільний зал та розмовниця. У підвальних примі­щеннях, окрім кухні та їдальні, була зала зустрічей для світських, поєднана із розмовницею, а також столярня.

Новозбудований монастир разом із каплицею був присвячений Страждальній Матері Божій. Цього забажав єпископ М. Чарнецький, бо ще з дитинства мав до Неї велику набожність. На початку 1933 р. єпископ М. Чарнецький посвятив монастир, який став одночасно і його резиденцією, а церква св. Юрія виконувала роль Катедри візитатора на Волині.

При церкві св. Юрія утворилася парафія, до якої належали греко-католики. У 1933 р. ця парафія нараховувала вже близько 300 осіб.

Однак справа з'єднання з лоном Вселенської Церкви тривала не довго, оскільки ковельський монастир разом зі святинею були цілковито знищені під час Другої світової війни.

Проте як існує Вічний Бог і Його Мудрість, так не вмирають великі Божі задуми, які Він об'являє своїм слугам: вони здійснюються в означений час з тією ж певністю, як обертаються небесні світила, бо одне й друге - в руках Божих.

На свято Покрови Пресвятої Богородиці в 1996 році була відновлена греко-католицька парафія у Ковелі. Богослужіння відбувалися у каплиці по бульв. Л. Українки, 16. 18 грудня 1997 року до м. Ковеля прибули два редемптористи о. Л. Григоренко і о. В. Оприско для проведення місії у греко-католицькій парафії. Це був перший приїзд і перша місія після тривалої перерви. Другий приїзд мав місце у 1999 році на чолі з протоігуменом о. Михайлом Волошиним, завдяки старанням і самовідданій праці якого і була відновлена присутність редемптористів у Ковелі.

У 1999 р. місцева влада надала земельну ділянку для будівництва церкви і монастиря. 19 січня 2003 р. на новому місці було освячено тимчасову дерев'яну каплицю. Чин освячення звершив владика Михаїл Колтун. У травні цього ж року було освячено місце і наріжний камінь під будівництво храму і монастиря. Чин освячення провів владика Михаїл Гринчишин із Франції.

Будівництво храму і монастиря розпочалося у липні 2003 року. 21 листопада 2009 р. відбулося відкриття та освячення новозбудованого храму блаж. Миколая Чарнецького. Чин освячення звершив владика Йосафат Говера, екзарх Луцький.

Настоятелі монастиря бл. М. Чарнецького: 

  • Костенобель Річард 11 вересня 1927 – 22 квітня 1931
  • Гекіре Йосиф 27 квітня 1931 – 13 серпня 1936
  • Ван де Малє Маврикій 13 серпня 1936 – липень 1943
  • Григоренко Леонід вересень 2001 – 2 серпня 2002
  • Гнатишак Микола 2 серпня 2002 – 22 січня 2003
  • Задорожний Євген 22 січня 2003 – 6 березня 2011
  • Мірчук Петро 6 березня 2011 – 22 лютого 2015
  • Іваняк Михайло 22 лютого 2015 - 15 лютого 2019
  • Гасяк Михайло 15 лютого 2019 - 

Спільнота монастиря






 

Церква Блаженного Миколая Чарнецького

вул. Олени Пчілки, 23
м. Ковель, Волинська обл.
+380969146515 http://cssr-kovel.ucoz.com/