30 серпня 2020 року у храмі Різдва Пресвятої Богородиці в місті Бердянську відбулась Божественна Свята Літургія з вшануванням мученичого подвигу блаженного Миколая Чарнецького. Очолив Святу Літургію Протоігумен Згромадження Редемптористів о. Андрій Рак у співслужінні з настоятелем храму о. Іваном Левицьким. Звертаючись до присутніх, священники зазначили, що життя Миколая Чарнецького є взірцем постійної віри, особливої побожності, надзвичайної лагідності, надприродної героїчної волі та жертовності. Жорстокі умови концтаборів, допити та катування не змогли зламати Миколая Чарнецького. Він залишився вірним Богові та Вселенській Церкві. Владика зумів зберегти свою виняткову лагідність і щиро прощав ворогам їхні провини. Для кожного, хто знаходився у неволі поруч з ним, він мав теплі слова, слова духовної підтримки. Чимало ув’язнених приходили до нього потайки сповідатися. Були такі випадки, коли після зустрічі з Владикою змінювались людські долі.

Микола Чарнецький, відбуваючи ув’язнення у Воркутинському таборі, працював помічником коваля. Одного разу слідчий зайшов до кузні. Усі в’язні схопилися на ноги вітаючи «начальство». Лише Владика продовжував виконувати свою роботу. Оперативник підійшов до заклопотаного Владики та вдарив його так, що той упав. Оговтавшись, скривджений тільки подивився у вічі енкаведистові. В його очах не було ні гніву ні образи. Натомість вони випромінювали щось таке лагідне і глибоке. Працівник НКВД цілу ніч  не міг заснути та думав про єпископа Миколая Чарнецького. Вранці він прийшов до Владики, вибачився та попросив про хрещення.

Після 17 років поневірянь у 1956 році безнадійно хворого  Миколая Чарнецького відпускають додому. Він  повертається до Львова. Попри невтішні прогнози лікарів він прожив у Львові ще три роки. Поховали його на Личаківському цвинтарі. А вже після смерті на могилі владики почали відбуватися чудеса. Почали приходити немічні люди з фізичними й душевними хворобами за зціленням. Кожен намагався взяти із собою «помічну» землю з могили владики. Вона зникала так швидко, що працівники кладовища змушені були час від часу її підсипати. 4 липня 2002 року мощі блаженного Миколая перенесли до Львівського храму священномученика Йосафата. За свідченнями оздоровлених та їхніх родичів, фактів чудесних зцілень не зменшилось.

27 червня УГКЦ вшановує пам’ять двадцяти семи блаженних новомучеників багатостраждальної української землі, серед яких є Миколай Чарнецький.Сьогодні у нашому храмі відбулася знакова подія - посвячення ікони з мощами блаженного священномученника Миколая Чарнецького. Автором ікони є Володимир Свідерський. Варто зазначити, що 100 років тому, а саме 16 вересня 1920 року блаженний Миколай склав чернечі обіти, віддаючись місійній справі. Ми вдячні Богові за те, що матимемо нагоду і надалі вшановувати спільною молитвою нашого покровителя, блаженного Миколая Чарнецького. Його духовна присутність та опіка будуть відчуватися у нашому храмі постійно. Кожен з вірян та гостей міста зможуть попрохати його про заступництво, про зцілення душі та тіла.

У 2003 році у Бердянську був відкритий православний храм Новомучеників Бердянська – протоієреїв Михайла Богословського, Віктора Киранова та ієрея Олександра Ільєнкова. У 1937 році вони були арештовані. На допитах в Запорізькій в’язниці протоієрей Михайло Богословський тримався стійко та мужньо. Енкаведисти, знущаючись над ним, вибрили йому на голові хрест. Отець Михайло був засуджений на 5 років таборів. Протоієрей Віктор Киранов опинився з ним в одному бараці. У своїх листах рідним він писав про лагідність і смиренність отця Михайла. Збереглось ще одне свідчення, як ув’язнений бандит вирвав отцю Михайлу по волоску брови та вії. Наглядач, побачивши це, зніяковів та вимагав  назвати ім’я бандита. Священник відмовився. Табірний садист, вражений людяністю та великодушністю пастиря, тайно прийшов до отця Михайла та зі слізьми просив пробачення.

У Блаженного Миколая і Новомучеників Бердянська вбачаємо схожість у збереженні та ісповідуванні віри, перейшовши через важкі випробування безбожної влади. Віримо, що наші мученики будуть перед Престолом Господа Бога вимолювати про єдність та кращу долю для мешканців міста і всієї України.

Наостанок я хочу поділитися своїм свідченням. У 2011 році до Бердянського монастиря  Святого Йосафата були привезені ікона з мощами блаженного Миколая Чарнецького. У капличці монастиря відбувались спільні молитви, Святі Літургії. На той час у мене були проблеми зі здоров’ям. Я використовувала кожну нагоду бути на Святій Літургії. Одного разу, повертаючись додому, я побачила на лобовому склі автомобіля Лик Миколая Чарнецького. Перша моя реакція - страх. Я швидко опускаю очі додолу. Через мить вдивляюся у лобове скло. Так, я бачу святого подвижника. Думка осяйнула: Миколай Чарнецький допоможе мені! Після повернення ікони та мощів до Львова, нам подарували освячені образки. Продовж півроку я ревно молилася день у день, просячи зцілення. Зцілення настало. Я щиро вдячна Богові, Миколаю Чарнецькому за оздоровлення.

Дорогі брати та сестри, не переставайте звертатися до Святих, плекайте у собі довіру Богові, а блаженний Миколай Чарнецький завжди допомагатиме нам.

Ярослава Воробйова