Мир Господній нехай буде з усіма вами!

Я хотів би звернутися до вас із моїм першим коротким посланням:
Усім капітулярним співбратам, співбратам кожної Конференції Згромадження, особливо тим, хто живе в умовах війни, переслідувань, терпіннь і страждань у своєму житті, нашим співбратам похилого віку, усім нашим кандидатам і тим, хто навчається: відчуваю до вас особливу прихильність! Вчора ми святкували спомин нашого дорогого блаженного Каспара Штангасіннгера. Згадуючи його, я згадую усіх наших співбратів у формації, усій Родині Редемптористів, монахиням-редемптористкам, нашим Облятам, і мирянам, пов’язаним з нашою місією,
нашим колишнім семінаристам.

Сьогодні для нас особливий день: 27 вересня 1696 року в Маріанеллі коло Неаполя, народився святий Альфонс Лігуорі. Учора ввечері, коли я писав це послання, я думав про важливість цієї нової місії, яка збігається з народженням нашого святого Засновника. Бог промовляє в особливий спосіб!

Я дякую вам за вашу довіру до мене, яку ви висловили упроханні взятися за це важке та складне служіння у Згромадженні. Я не буду у ньому самотнім - розраховую на свою Раду, а також на вищих настоятелів Згромадження. Я спокійний! Бо зі всією побожністю і вірою в Святого Духа, провідника історії, Того, Хто був присутній при створенні світу, у Христі Ісусі в часі його проповіді в синагозі, під час Воскресіння, у П’ятидесятницю, у святому Альфонсі при заснуванні нашого Згромадження, в житті наших святих, блаженних, мучеників, преподобних і в кожному з нас, присутніх сьогодні тут, на цій капітулі. Святий Дух сьогоднітут! Сьогодні наша П'ятидесятниця!

Я вірю в командну працю. Зі шкільних років я завжди працював у команді. Часом було легше працювати індивідуально, отримувати кращі оцінки, але мені подобалося працювати з іншими, вести діалог, вчитися разом, ділитися досвідом.

Я вірю в людину. Для мене люди важливіші за структури. Структури мають своє значення, але їх потрібно розглядатичерез призму людей і нашої місії. А людська особистість завжди неповторна. Кожен день він/вона оновлюється, він/вона дивує самих себе своїм потенціалом і своїми слабкостями.- Я захоплююсь цим!

Я вірю в містику. Провідник, який не відчуває Бога, є порожнім і не може дійсно бачити людей. Люди - не лише гвинтики, які змушують механізм працювати.

Виклики. Мені вони подобаються. У мене немає страху. Маю второпну сміливість. Якось мій вчитель сказав мені, що я люблю складні речі. Не тому, що я находжу в них насолоду. Однак, я ніколи не сприймаю виклик як щось негативне. Для мене це те, що потребує відповіді, рішення. А якщо рішення знайти складно - принаймні його спробувати пошукати. Я волію робити помилки, ніж залишатися в застоїгниття і відмирання.

У своїй простоті, як селянин, як хлібороб, з необхідним терпінням, я щедро віддам цьому служінню все найкраще, що маю. Я працюватиму над тим, щоб Генеральний уряд став правдивою місійною спільнотою, яка будепожвавлювати апостольське життя Згромадзення. Попереду багато роботи, багато проблем, які потрібно подолати. Я прошу трохи терпеливості, особливо протягом цьогопершого року. Як Згромадження, ми повинні пам’ятати, що ми є місійною спільнотою, яка діє колегіально (пор. Конст. 2), і саме ця місійна спільнота не дає нам бути роз’єднаними! Я прошу вашої співпраці.

У ці дні ми застановляємось над викликами, які торкаються нашого життя, як редемптористів: ідентичність, місія, богопосвячене життя редемптористів, виховання до місії та проводу. Це виклики. «Термін виклик має богословськийхарактер. Це знак від Бога, який просить нашої вірності. У цій перспективі ми повинні радісно відкритись наприсутність Святого Духа, який, показуючи нам свої дари, спонукає нас продовжувати зростати», – каже АквіліноБокос.

Ми сьогодні багато говоримо про кризу лідерства. Для мене криза лідерства починається тоді, коли ті, хто має піклуватися, привласнюють собі владу і замість турботи про інших дбають про особисту вигоду. Функція лідерства має відтінок приниження себе, а не пригнічування інших. Потрібно бути добрим самарянином.
Останнім часом, враховуючи велику кількість змін у нашому світі, ми можемо уподібнитись до спільноти в день П’ятидесятниці: за закритими дверима і у страсі перед небезпекою криз у світу. Але Відкупитель бере нас за руку і каже кожному з нас: «У світі зазнаєте скорботи, але будьте мужніми, Я переміг світ» (пор. Ів. 16, 33). Він запитує нас: «Чи любите ви мене?» Він запрошує нас пасти Його вівці і ягнята, стати одним з Ним і йти за Ним. Тому не біймося криз! Треба переживати, коли немає кризи. Це наш час. Це Господній дар для нас. Це наш час (пор. Конст. 3), це кайрос і в ньому ми сповістимо щедрий дар Великого Відкуплення. Господь кличе нас: іди за Мною!

Мужності, браття! Не біймося. Бог - наш Пастир і Господь своєї отари, покликав кожного з нас. Ми – місіонери надії! Кожен співбрат вкладає найкраще, що у нього є, в свої служіння. У наших жилах тече кров редемптористів. Ми не мертві. Дух Господній нас утверджує. Відкупитель промовляє у серці кожного з нас сьогодні, у цей момент історії! Не бійтеся, не бійтеся бідних! Я хотів би, щоб кожен редемпторист відчув запах овець і випромінював запах Христа Відкупителя.

Я хотів би, щоб кожен співбрат повертався з цієї Капітули радісним і повним ентузіазму, як учні Ісуса після П’ятидесятниці, з палаючим і мужнім серцем. Коли ви повернетеся до своїх спільнот, почніть наливати нове вино в нові бурдюки (пор. Мк. 2:22) і знову надихати інших співбратів.

Не бійтеся творчої вірності, яка робить нас вірними Святому Духові, дозволяє нам по-новому мріяти, знайтинові шляхи євангелізації; робити помилки і вчитися на власних помилках, а не залишатися скам’янілими. Дух, який помазав Ісуса, Альфонса, наших святих, мучеників, блаженних і преподобних, є тим самим Духом, який є зараз тут і супроводжує нас, тим самим Духом, який провокує і допомагає нам у цей час реструктуризації і який любить нас без страху! Не біймося реструктуризації; це буде наше нове вино на весільному бенкеті в Кані! (пор. Йо 2:1-11) Реструктуризація є для нас весільним бенкетом у Кані; це час Ісуса в нашому Згромадженні. Станьмо новим вином! Наші святі, блаженні, мученики і преподобні завжди змінювались; боялися, але завжди покладали свою віру в Святому Дусі і в своїй посвяті Відкупителеві. Ми можемо мати найкращу структуру, формацію з найкращимипрограмами, але якщо ми не досвідчимо біблійного Виходу, ми не зайдемо далеко. Богопосвячене життя є життям у Виході за своєю суттю. Богословсько воно вкорінене в власному пониженні Христа.

Від щирого серця дякую вам за ваше служіння у вихованні та турботі задля співбратів. З часом я буду розраховувати на вашу солідарність щодо кадрових потреб, які ми маємо в Генеральній курії. Співбрати, які працюють у Римі, служать не лише своїй провінції, але й усьому Згромадженню.

Нарешті, я хотів би, щоб ваші стосунки зі мною були братерськими – до співбрата, який йде разом, який слухає, втішає, заохочує та любить Згромадження та вас і який покликаний до служіння проводу з огляду на спільне добро Згромадження. Нічого більше!

Нехай Господь благословить усіх присутніх і всіх співбратів по всьому світу. Нарешті, я хотів би довірити Матері Божій Неустанної Помочі все наше Згромадження, кожного співбрата і всіх  мирян, кожного, хто має в своєму серці духа редемптористів. Вона є наша Мати – Генеральна Настоятелька.

Після визнання віри, запрошую вас заспівати спільно пісню «Anima misionera». Цією піснею я хочу обійняти співбратів і мирян цілого Згромадження. Нехай Святий Дух веде нас! Не біймося! Давайте любити один одного!

P. Rogério Gomes, C.Ss.R
Il Carmelo, Чампіно, 27 вересня 2022 р.

Складаємо велику подяку з довголітнє служіння архимандритом о. Майклу Брейлю та бажаємо ще довгих років життя і праці на благо Святої Церкви та Згромадження редемптористів.