Сьогодні, 21 листопада 2020 р. упокоївся у Тернополі о. Василь Сподар, ЗНІ,
на 73 році життя, на 40 році вічних обітів та 37 році священичих свячень.

Вічная пам’ять!

Розпорядок похоронних богослужінь:

 Понеділо, 23 листопада о 14:00 - Чин монашого похорону у храмі свщмч. Йосафата (м. Львів, вул. Замарстинівська, 134А);

Опісля - панахида на Голосківському кладовищі.(Збиранка).

Біографія о. Василя Сподара

Василь Сподар народився 12 липня 1948 року в родині Миколи та Олени (Гудимів) і був шостою та наймолодшою дитиною. Мама Олена брала зі собою малого Василя на підпільні богослужіння, які у сусідньому селі Конюшки-Королівські служили редемптористи. Зокрема, регулярно село відвідував о. Михайло Залізняк. Постава священника, стиль проповіді і молитви о. Михайла захопили Василя і він ще дитиною почав мріяти про священство. Здійсненню дитячої мрії передували школа, технікум, служба в армії та праця спочатку в селі, а від 1973 р. у Львові на заводі «Кінескоп».

В той час його двоюрідний брат Ігор Сподар вже контактували із редемптористами. В скорому часі він привів до редемптористів свого молодшого брата Ярослава та кузена Василя. Ці обоє разом вступили до підпільного монастиря. 5 червня 1977 р. у приватному будинку на Збоїщах відбулись облечини і Ярослав та Василь отримали чернечий одяг і розпочали свій шлях за Ісусом у Згромадженні Редемптористів. Магістром новіціяту був отець Михайло Лемішка. Через рік 5 червня 1978 р. обоє – Ярослав і Василь – склали перші обіти і розпочали навчання у підпільній семінарії. Треба було поєднувати працю із навчанням та ритмом монашого життя.  Через три роки, а саме 5 червня 1981 р. брат Василь склав вічні обіти, а 8 липня 1984 року отримав священничі свячення із рук митрополита Володимира Стернюка. З того часу розпочалась підпільна діяльність священника – богослужіння та уділення Таїнств по домах та квартирах.

Із виходом Церкви із підпілля отець Василь якийсь час служив у Стрию, опісля відновлював громади в селах на Стрийщині - Семигинів, Розгірче та Малі Дідушичі. Служіння в Стрию він поєднував із обов’язками спочатку соція (листопад-грудень 1991), а опісля і маґістра новіціяту (грудень 1991 – серпень 1992), який в той час тимчасово діяв у Стрию.

В 1993 р. отець Василь повертається до Львова до монастиря св. Альфонса, куди отримав своє призначення. Тут він був спочатку соцієм студентів, а від грудня 1993 по лютий 1997 року – префектом студентів. Водночас з 1995 по 1996 рр. отець Василь служить настоятелем Храму Матері Божої Неустанної Помочі у Львові, з 1996 до 2002 – настоятелем храму св. Йосафата теж у Львові. Поряд із цими служіннями отець Василь теж виконував служіння в уряді Провінції: провінційний дорадник 1996-2002 рр., провінційний економ 1996-1999 рр., вікарій Провінції 1999-2002 рр. В ці ж роки отець знаходив час для навчання в Інституті Вищої Релігійної Культури, що діяв у Львові та був філією Люблінського Університету.

В червні 2002 році отець Василь отримує призначення ігуменом спільноти та настоятелем парафіяльної громади в м. Новояворівськ. Протягом кількох років від 2000 отець виконував обов’язки синкела у справах монашества Львівської архієпархії.

На 60 році життя в 2008 р. отець Василь переїжджає до м. Тернопіль до спільноти Матері Божої Неустанної Помочі, де служить до 2015, а опісля переходить до іншої спільноти в тому ж місті – Успіння Пресвятої Богородиці. В листопаді 2020 уражений вірусом covid-19 та госпіталізований у місті Тернополі. Внаслідок ускладнень, о. Василь спочив у Бозі 21 листопада 2020 р. на 73 році життя, на 40 році вічних обітів та 37 році священничих свячень.