Дорогі співбрати, брати та сестри у Христі, Нашому Ізбавителеві,

У понеділок, 15 березня 2021 року, ми завершуємо святкування ювілейного року з нагоди 200-ї річниці смерті святого Климентія Марії Гофбауера, місіонера-редемпториста та нашого “другого засновника”. На жаль, цей ювілейний рік збігся з пандемією Covid-19, яка скасувала майже всі урочистості, заплановані з нагоди цієї важливої ​​річниці. Однак дух святого Климентія супроводжував нас увесь рік, він надихав нас і підбадьорював навіть у розпал  «карантину».

Після довгих пошуків свого «покликання», в 1785 році, Климентій Гофбауер і Тадей Хюбл склали обіти та були висвячені на священиків в Італії як місіонери-редемптористи. За кілька місяців їх відправили на Північ поза Альпи, щоб розширити Згромадження та проповідувати Євангеліє. У Пагані святий Альфонс прийняв цю новину з великою радістю. Як пише Танноя, Альфонс тоді говорив у пророчому дусі: «Бог успішно поширить через цих людей свою славу на ті землі, які були частково покинуті після придушення місії єзуїтів. Місії там відрізняються від наших ... вони можуть зробити багато корисного, але їм потрібно ще більшого світла ". Протягом наступних 35 років Климентій присвятив своє життя цим двом цілям: проповідувати Євангеліє та поширювати згромадження редемптористів «у тих покинутих краях». Це було нелегко.

Климентієві було заборонено проповідувати місії в парафіях, тому він знаходив нові способи євангелізації через соціальне служіння та турботу про бідних. Як і святий Альфонс, він проповідував друкованим словом через книги та газети. Він організовував невеликі групи для вивчення Святого Письма, а також готував мирян для того, щоб вони, як місіонери доносили Євангеліє до інших. Переживаючи за гідне і змістовне святкування Святої Літургії, він плекав і підтримував мистецтво та музику, щоб допомогти передати красу Євангелія та любов Бога. Оскільки близькість до людей була для нього дуже важлива, Климент годинами був у сповідальниці та пропонував духовний провід тисячам вірних. Його особистий девіз став дуже відомим: «Проповідувати Євангеліє наново - у кожну епоху та для кожного покоління. Словами, які люди можуть зрозуміти, ми повинні проповідувати Євангеліє завжди по новому».

Святий Климентій прибув на північ від Альп в історичний момент епохальних змін. Це був час Французької революції, за якою прийшли наполеонівські війни, які змінили карту Європи та принесли новий політичний популізм. Це був період просвітництва та романтизму, які перекроювали філософсько-богословський дискурс Північної Європи. Мабуть найголовніше, що це також був час «нативізму», антиклерикалізму та рішучої реакції проти влади та впливу Церкви.

Попри перешкоди, з якими стикався святий Климентій, він ніколи не втрачав ні почуття гумору, ні почуття надії. Він відмовлявся засмучуватися чи озлоблюватись. Можливо, саме тому він є чудовою моделлю для нас у цей час пандемії. Сьогодні він каже нам: «Ніколи не здавайся! Знайди новий можливості! Не втрачай надії! " Підбадьорені його креативністю та оптимізмом, протягом цього року пандемії, редемптористи знову стали місіонерами завдяки цифровим технологіям, інтернету та формуючи невеличкі спільноти вірних. Замість того, щоб залишатися безпечно замкненими в наших будинках, багато співбратів залучаються до нових соціальних служінь, щоб дійти до бідних та опущених. "Проповідувати Євангеліє наново ..."

Святий Климентій намагався поширити Згромадження, засновуючи спільноти редемптористів у Польщі та Австрії, Румунії та Німеччині, Швейцарії та Угорщині. Але кожна спільнота, яку він започаткував, була закрита ворожими урядами, а іноді і недоброзичливими єпископами чи іншими церковниками. Проте він ніколи не здавався. Підготовлених ним молодих редемптористів розігнали і заборонили жити у спільноті. Студентів відправили додому. Святий Климентій продовжував збирати невеликі групи, щоб разом молитися, обговорювати, ділитися та служити бідним - він формував апостолів таємно. З цих невеликих груп вийшло багато майбутніх редемптористів, а також відданих мирян та «облатів». Через місяць після смерті в 1820 році імператор дозволив створити спільноту у Відні. І ці розпорошені редемптористи знову зібралися разом і розпочали новий розділ в історії Згромадження.

Протягом декількох років сотні редемптористів розійшлись з Відня, щоб наново проповідувати Євангеліє та поширювати Згромадження в Німеччині, Бельгії, Франції та Португалії. Протягом 12 років вони перетнули океан до Америки, щоб наново проповідувати Євангеліє у нових землях, і поширити Згромадження в США та Канаді, а незабаром і в Латинській Америці, а потім в Африці, в Азії ... Зараз ми знаходимося в більше 80 країн світу.

Це спадщина, яку ми успадкували від отців-засновників: Альфонса та Климентія. Це спадщина, яку ми хочемо плекати та розвивати. Конституція #15 нагадує нам: «Оскільки [редемптористи] завжди зобов’язані шукати нових апостольських ініціатив під проводом законної влади, вони не можуть дозволити собі оселитися в оточенні та структурах, в яких їх робота більше не буде місіонерською. Навпаки, вони старанно впроваджуватимуть нові способи проповідування Євангелія кожному створінню (Мр. 16:15) ". Проповідувати Євангеліє наново!

В часі після Другого Ватиканського собору ми прийняли ці слова близько до серця, пристосовуючи свою харизму до швидко мінливого та складного світу в дусі святого Климентія. 24-а Генеральна капітула в 2009 році розпочала процес, який вимагає від нас "реструктуризації" заради місії. Щира відповідь на цей заклик у цілому Згромадженні дає нам велику надію на майбутнє.

Після створення п’яти конференцій, ми побачили набагато глибше розуміння місії Згромадження сьогодні. Протягом цього поточного шестиріччя кожна Конференція багато працювала у діалозі з кожною провінцією та місцевою спільнотою, щоб визначити наші місіонерські та апостольські пріоритети. Ці зусилля щодо формулювання Апостольського плану Конференції починають приносити свої плоди. Ми зростаємо в нашому почутті місіонерської солідарності, усвідомлюючи те, що ми всі в цьому об’єднані. Ми бачили появу нових творчих та сміливих місіонерських ініціатив (Кон. 13), якщо ми відповідаємо потребам нашого зраненого світу.

Правдою є те, що пандемія торкнулася життя всіх нас. Це вплинуло на нас та уповільнило деякі наші зусилля. Але не падаймо духом! Є надія! Ми вийдемо з цієї пандемії з оновленою енергією, щоб продовжити нашу роботу з реструктуризації для виконання нашої місії. Ми будемо продовжувати спиратися на спадщину, яку ми успадкували від Альфонса та Климентія.

На даний момент ми не знаємо, як буде виглядати «нове нормальне життя». Але ми розпочали цю подорож реструктуризації та оновлення, подорож, в якій ми маємо можливість бути схожими на Климентія, ризикувати, бути творчими та «проповідувати Євангеліє завжди наново» у нашому часі та для нашого покоління. І натхненний покликанням і прикладом Климентія, я знаю, що ми будемо йти вперед з вірою!

Через пандемію цього року ми не змогли вшанувати святого Климентія великими та радісними святкуваннями, які вже були так ретельно сплановані. Але я вірю, що ми продовжуємо вшановувати святого Климентія набагато змістовніше, живучи його місіонерським духом, як священики, брати, сестри та миряни.

Від імені Згромадження я хотів би висловити вдячність усім, хто долучився до цього особливого Ювілейного року публікаціями, включаючи проект «Одна спільнота», біографії, статті, відео та листи. Дякую також багатьом проектам, які старались наблизити дух святого Климентія нашим студентам, нашій сім’ї-редемптористів та людям, яким ми служимо. Перш за все, дякую святому Климентієві Марії Гофбауеру за його приклад і його дух, який надихає нас сьогодні продовжувати проповідувати Євангеліє наново і свідчити про Ізбавителя у нашому зраненому світі. Я закликаю кожну місцеву спільноту відзначати його свято цього року у цьому дусі вдячності та надії.

Дві заключні думки самого Святого Климентія:

1. “Проповідуйте Євангеліє завжди наново ... у кожному часі і для кожного покоління ... словами, які всі можуть зрозуміти ...” Проповідуйте Євангеліє наново. Климентій каже нам: «Ризикуй. Будь креативним. І будь вірним апостолом ”.

2. Ніколи не відмовляйся від надії, ніколи не падай духом, незалежно від того, які перешкоди стоять на твоєму шляху: «Майте мужність. Бог провадить усе на наше добро і на Свою славу ".

Давайте підемо слідами Климентія, святкуючи його життя. Знаємо, що він продовжує супроводжувати нас сьогодні, можливо, як ніколи раніше, у цій пандемії та в ці складні часи.

Нехай Бог благословить Згромадження та всю родину Редемптористів у нашому сьогоднішньому проповідуванні Євангелія в цьому зраненому світі. Нехай Святий Дух зробить нас справжніми і пророчими свідками Ізбавителя. Нехай святий Альфонс і святий Климентій супроводжують і надихають нас у місії.

Ваш брат у Христі Ізбавителеві,

Michael Brehl, C.Ss.R.,

Генеральний настоятель