Хресна Дорога «Під звуки війни»

Господи Ісусе! Боляче, бо треба йти через те, на що не очікували. Боляче, бо беремо в руки те, що вбиває. Боляче, бо вбивають найдорожче, моїх рідних, вбивають важкі цвяхи, Господи, в Україну. Боляче, бо ми терпимо…
Але віримо, що Ти, Ісусе, йдеш з нами цією Хресною Дорогою.

1. Стояння перше. Осуд

Осудити те, що добре? Як це можливо? І таке стається. Добро осуджують. У ці дні війни ми відчули, як осудили добро, як засудили свободу, як злоба судить волю вільного народу. 
Зло хоче жити за своїми правилами і не бачити обличчя. Просто приймати рішення без обличь, йти за сліпою пропагандою ненависті, розрухи і війни.
Мій Господи, що став осуджений за добро, дай нам силу пройти цю дорогу і витримати.

2. Стояння друге. Взяти хрест

Мій Ісусе! Ми не знаємо ваги цього дерев‘яного знаряддя. Коли воно лежить на землі, а тебе змушують взяти щось дуже ганебне, не зважають на твою гідність, честь, людяність – бери і йди… Твоя любов взяла цей хрест ненависті, погляд Твій був на хрестах усіх нас, на хрестах, що понесуть ті, хто вірить у перемогу любові, добра і краси. 
Мій Господи, ми на війні і взяли цей хрест, щоб понести гідність людини.

3. Стояння третє. Падіння

Мій Ісусе!  Це непросто – підняти цей тягар. Важкість злоби страшна, тягар пригнітає. Ще й довкола цей іронічний сміх. А в серці чути відлуння зневіри. Чи зможу? Інші дивляться на тебе, як у кінотеатрі. Багато ще спостерігають війну в Україні, як якийсь фільм-бойовик. Дехто і далі вірить, що це все вигадки. Наш народ ховається в підвалах, бомбосховищах, але встає, як Ти це зробив, піднявся – і ми йдемо далі. З Тобою, Господи, ідемо далі.

4. Стояння четверте. Матері

Мій Ісусе! Мама колихає дитя з любов‘ю. Шукає тиші для сну. Годує в обіймах, леліє в колискових, плекає в молитвах. А наші матері в ці дні закривають вушка устами, щоб дитя не чуло важких бомбардувань. Матері у підвалах світять свічечку, щоб прогнати пітьму окупанта, і на запитання «Мамо, чому ми тут?» кажуть: «Дитинко, ми тут, щоб жити». А дитя дивиться і знову запитує: «Мамо! Ми тут ще довго?»
Мій Ісусе! І Твоя мама запитувала небо, чи довго ще терпіти ці знущання. Маріє, Мати Доброти, захисти наших дітей і матерів.

5. Стояння п‘яте. Допомога

Мій Ісусе! Один у полі не воїн! Ми це досвідчили у ці дні війни. Цілий світ зупинився і глянув, як одного раннього світанку тебе пробуджує не проміння лагідного сонця, а важкий удар бомбардувань. Це був найжахливіший світанок. І ми не знали, чи будемо мати ще новий день життя. Підло і ненависно ворог вдарив у наш світанок. Але ми пробудились іншими людьми, пробудився світ, ті всі, хто став на сторону гідності людського життя, волі і свободи. Ще багато залишаються осторонь і думають – моя хата скраю. Зло, не зупинене там, де ти міг допомогти, рано чи пізно постукає і у твої двері. 
Мій Ісусе! Дякую за всіх людей, хто став з нами і допомагає нести цей хрест України!

6. Стояння шосте. Обличчя

Мій Ісусе! Красою нашої землі є обличчя людей. Всі ми такі різні, у всіх є особливий дар дивитись на життя. Ми – обличчя свого народу, що віками йшов і йде до погляду волі. Наш погляд ніколи не був на завоювання. Ми дивились на інші народи з повагою. І що більше у нас було цієї любові, то більше нас зневажали і нападали на наше обличчя гідності. Ми маємо чистий погляд – дай цей погляд і всім ворогам. 
Мій Ісусе! Піт страждання важкий, витри своєю чистою любов‘ю ненависть усіх ворогів!

7. Стояння сьоме. Підбити 

Мій Ісусе! Скільки ще триватиме це знущання? Матері під серцем виношують нове життя – а нас б‘ють у серце нової вільної людини. 
Б‘ють там, де маленькі життя, зовсім беззахисні, очікують на теплі обійми батьків. Лікарні, школи, місця, де самопосвята вирує з крилами любові. Б‘ють і накривають злобою, а ми?
Мій Ісусе! З Твоєю силою встаємо і йдемо до перемоги!

8. Стояння восьме. Плач

Мій Ісусе! Річки і моря сьогодні розлились і затопили сльозами береги нашої країни. Плач народу настільки сильний, що світ відкрив шлюзи і витирає сльози нашого народу. Очі просіли у ямках неспання і постійного витирання болю. Але він ще, на жаль, не зникає. Як буде далі? Знищений мій дім, моє життя перетворилось у хаос. Чи знайду я колись дорогу додому? До свого рідного дому?
Мій Господи, витри наші сльози і поверни наші дороги додому!

9. Стояння дев‘яте. Добити 

Мій Ісусе! Скільки у людському серці може вміститися злоби? Скільки може бути тих бомб? Літаків? Танків? Зброї? Чому зло так може множитись, чому зло не зупиняється?
Нас хочуть добити, знищити і стерти. Хочуть забрати найсвятіше – пам‘ять нашого народу. Ми завжди були людьми свободи і гідності, ми завжди боролись за це! І ми й надалі будемо йти цією дорогою пам‘яті усіх відважних поколінь.
Мій Ісусе! Допоможи нам. Ми знаємо, що правду добити неможливо, правду не закопаєш, правда, як весна, у нових зернятках проростає.

10. Стояння десяте. Нагість

Мій Ісусе! Зняти одяг з нашого народу і виставити на загальне посміховище хоче ворог. У нього щораз менше сил. Таке блюзнірство чинить геть чисто слабка і брутальна людина. Жалюгідні вчинки, що не мають жодного успіху. Крик шаленості, що кидає у пропасть божевілля. Ми не нагі, ми народ, одягнений у святість, ми народ, що віками несе Твій чистий образ і подобу, ми народ, що через терня тягнеться до світла святості й любові. 
Мій Ісусе! Одягни народ наш в одяг Твоєї чистої любові.

11. Стояння одинадцяте. Прибити

Мій Ісусе! Любов не може дивитись на знущання. Любов хилиться і торкається болю і ран. Ми не в силі так любити, як Ти. Багато в ці дні війни ми прибивали устами прокльонів. Наскільки важко віднайти відповідні слова! Ми говорили мовою окупантів, ми перетворились на людей помсти, і ми не знаємо, як із цим далі жити. Ти возліг на всю злобу світу, Ти обійняв хрест, Ти пригорнув наш важкий біль з усіма словами ненависті.
Мій Ісусе, прибий мою ненависть до хреста!

12. Стояння дванадцяте. Смерть

Мій Ісусе! Те, про що говорять тихо, стало дуже близьким і голосним. Смерть ввійшла в нашу щоденність і не вибирає між тим, хто готовий чи не готовий. Вона, як мисливець, вичікує і шальним вибухом забирає нас із цієї рідної землі. Ворог домовився з нею, бо підписав цю ганебну війну, і вона диктує свої умови. Ми безсилі. Не знаємо, де і коли. Смерть тримає нас у страсі і вона хоче запанувати над нашою землею.
Мій Ісусе! Ми всі рано чи пізно помремо, але просимо: дай нам прожити гідне життя і нехай смерть війни закриє свою пащу над нашою землею.

13. Стояння тринадцяте. Руки

Мій Ісусе! Простягнуті руки, що відкриті для обіймів, дарують радість. Ми творимо світ добра, коли відкриваємо долоні. Ми даруємо іншим те, що зберегли у серці роками – нашу свободу і волю. Ми як народ відкрили руки і стали пліч-о-пліч проти стиснених кулаків ворогів у ненависній війні. Ми відкритими руками боремось, бо не прагнемо когось поневолити. Ми хочемо обійняти всіх у любові. 
Мій Ісусе! Відкрий закриті долоні ворогів і поверни їх до світла любові й добра! Хай впаде зброя війни з їхніх рук.

14. Стояння чотирнадцяте. Каміння

Мій Ісусе! Очі ти сотворив, щоб ними дивитись на красу. А серце бачить більше. Ми не були створені до могил, закритих камінням. Наш погляд у небо. Тільки вільні люди не завойовують чужих земель, тільки вільні люди не зазіхають на чужі території, тільки вільні люди мають небо без кордонів над своєю головою. Ворог хоче не просто нашої землі, він хоче все перетворити у руїни, нищити не тільки живих, але і плюндрувати могили наших батьків. Хоче залишити каміння, але він забуває, що з цього всього проросте і вже росте ще більш достойний і свобідний народ! 
Мій Ісусе! Оживи руїни, і нехай з цього каміння відбудується твій оновлений народ України!

Воскресіння

Мій Воскреслий Ісусе! Життя у Тобі завжди перемагає. Ми стали на цю дорогу хреста і з Твоєю силою пройдемо цей визвольний шлях нашого народу. Прийми наших героїв у вічну радість свободи, тих всіх, хто віддав своє життя як особливий дар посвяти нашому українському народові. А нам усім додай натхнення і віри, мужності у цій дорозі до Воскресіння Перемоги добра над злом, світла над темрявою, щоб разом усі люди заспівали:
Воскресла любов перемогла! Амінь.

м. Чернігів, 9 березня 2022 р. Б.
14-ий день війни
о. Михайло Іваняк, редемпторист