Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!

Йо 7,37-52,8,12

Значення Зіслання Святого Духа зрозуміємо краще, коли подивимося на його плоди у житті апостолів. Ісус послав їм Утішителя з конкретною метою: щоб розуміли Писання і відважно проповідували Євангеліє, відпускали людям гріхи, лікували хворих. Потвердження цього знаходимо на сторінках Євангелія.

На Тайній Вечері Ісус каже до учнів: „Утішитель же, Святий Дух, якого Отець зішле в ім'я моє, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам” (ІЙо14,26), „Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду” (ІЙо16,12). У день воскресіння Господь промовив до апостолів: „Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Йо 20,23). Перед вознесінням на небо Ісус каже до учнів: „на хворих будуть руки класти, і їм стане добре” (Мр16,18). А ще під час своєї діяльності Христос дав апостолам таке завдання: „Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте” (Мт10,8).

Дари Святого Духа справді принесли великі плоди у житті апостолів. Про це дізнаємося з текстів Нового Завіту. Вже у сам день Зіслання Святого Духа через проповідь апостола Петра навернулося й охрестилося три тисячі осіб. Коли фарисеї переслідували апостолів за проповідування науки Ісуса, Петро сміливо відповів: „Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули”, (Ді 4,20), „Слухатися слід більше Бога, ніж людей!” (Ді 5,29).

А невдовзі Петро з Іваном словом оздоровили в єрусалимському храмі чоловіка кривого від народження. Згодом апостол Петро знайшов у Лідді одного чоловіка, на ім'я Еней, який лежав паралізований на ліжку вісім років, і оздоровив його: „Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко!» І вмить той підвівся. І бачили його всі мешканці Лідди та Сарону, і навернулися вони до Господа” (Ді 9,33-35). А в сусідній Яффі воскресив померлу Тавиту.

Апостол Павло в дорозі до Риму, перебуваючи на острові Мальта, оздоровив батька начальника острова Публія та інших людей: „Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись” (Ді 28, 8-9).

На основі цих кількох прикладів виразно бачимо, що хто твердо вірить і щиро любить Ісуса, в тому Божа ласка діє з великою силою і приносить багато добра.

Основою великих плодів Святого Духа в житті апостолів був їхній міцних зв'язок з Ісусом через глибоке пізнання Його.

Ми віруємо в одного Бога в трьох особах: Отця, Сина і Святого Духа. Відповідно всі три Божі особи присутні та діють у житті християнина. Щоб наше духовне життя було повноцінним, необхідно підтримувати духовний зв'язок з усіма особами Святої Тройці. У молитвах і Святих Тайнах переважно звертаємо увагу на Отця та Ісуса, а менше на особу Святого Духа. Однак в науках Ісуса знаходимо чіткі пояснення, що, звертаючись до Христа, ми одночасно звертаємося до Отця і Святого Духа. І як пишуть святі у своїх творах, Отець допомагає нам через Сина силою Святого Духа. Цю правду Спаситель пригадував і пояснював апостолам на Тайній Вечері: „І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене”, „Я і Отець – одно” (Йо 10,30), „Отець, який перебуває в мені, - він творить діла”. (Йо 14,10), „І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде у вас” (Йо 14,16-17), „А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам” (Йо 14, 24-26).

Для кращого розуміння нашого зв’язку з трьома Божими особами прикладом або порівнянням можуть послужити явища природи: вода, яка буває у вигляді рідини, льоду і пари; сонце, яке дає світло, тепло й енергію; склеювання речей в одну, суцільну деталь. Якщо якусь річ виготовлено з одного, суцільного матеріалу, то між основою і її частинами немає ніяких меж. Коли ж частини якоїсь речі міцно склеєні з основою, все одно слід цього з’єднання залишається видимим.

Як немає ніякої межі між Отцем, Сином і Святим Духом, так само і ми маємо дбати про тісний зв’язок з Богом, щоб різниця між нами і Господом ставала мінімальною. Апостол Павло описав це словами: „Живу вже не я, а живе у мені Христос” (Гл 2,20), „У ньому бо живемо, рухаємося й існуємо” .(Ді 17,28). Тобто маємо стати невід’ємною частиною Бога, бо це є істотою Царства Небесного. Тоді повнота Божої любові у всіх її дарах наповнить нас, подібно як апостолів і святих. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)