Якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його у свій дім.

Лк 10,38-42; 11,27-28

У більшості уривків Євангелія в неділі та будні дні розповідається про життя і діяльність Ісуса Христа. Сьогодні нашу увагу звертаємо на Марію, згадуючи її вхід у єрусалимський храм. Батьки Йоаким та Анна виконують дану Богові обіцянку – приводять Діву Марію до храму для подальшого виховання, посвячують її на служіння Богові.

У єрусалимському храмі було особливе місце, зване - Святеє Святих. Там колись знаходилася скинія з таблицями завіту, манною та жезлом Арона. Знаємо, що у Святеє Святих раз на рік вступав один зі священнослужителів і приносив Богові жертву за людські гріхи. Тому нам складно зрозуміти, як Пресвята Богородиця могла увійти у святе місце - до Святая Святих. Звичайно, можемо про це дискутувати, довго думати, міркувати. Однак Діва Марія не лише ввійшла до храму, у Святеє Святих, де була присутність Господня, – вона, як людина, сама стала храмом, Святая Святих – прийняла Господа у своє лоно та душу.

Це велике покликання, яке отримала Богородиця, є покликанням кожного з нас: бути богоносцем, знаком присутності Бога у світі, подібно, як деякі святі. Апостол Павло каже: „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас?” (1Кр 6,19), „Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: „Я поселюся в них, і (посеред них) буду ходити. Буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом” (2Кр 6,16). Кожен християнин повинен бути духовним Божим храмом. Ми стаємо ним, коли наповнюємо розум правдою, душу ласкою, а серце любов’ю Бога. Де є любов, там присутній Бог. Тому каже апостол Павло: „Живу вже не я, а живе Христос у мені” (Гл 2,20). А апостол Іван додає: „Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1Йо 4,16).

З одного боку, ми приходимо до храму Господнього, щоб зустрітися з Ісусом, прийняти Його у святому Причастю до своєї душі, запросити у своє життя. А з іншого – самі стаємо храмом Духа Святого, як про це сказав апостол Павло.

Будучи живим храмом Господнім, маємо пам’ятати, до Кого приходимо в храмі – до Христа - Володаря всього всесвіту.

Пам’ятати, Кого приймаємо до себе, Хто живе в нас, – Творець усього видимого й невидимого світу. І коли усвідомлення цього будемо в собі розвивати, як Богородиця, то настане в нас велична радість перебування з Господом, яка триватиме навіки віків.

Марія, прийнявши до себе Ісуса, стала знаком присутності Бога серед нас, Його близькості до людей та джерелом радості для світу. Подібно і ми, наповнившись правдою і любов’ю Христа, будемо духовним храмом, живим знаком його присутності між нами, джерелом світла і радості у темряві неправди, безнадійності, зневіри та розчарувань. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист