Треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих.

Лк 24,36-53

Вознесіння Ісуса на небо – це завершення Його діяльності, місії на землі. Божий Син прийшов на землю непомітно для світу, народився в убогій стаєнці у Вифлеємі. Своїм життям, словами та вчинками наново об’явив людям правдивий образ Бога: Його всемогутність і любов, близькість до людини. Смертю на хресті Господь дарував нам прощення гріхів: відновив нашу єдність із Богом та запевнив життя вічне, участь у Божому Царстві Своїм воскресінням із мертвих. Цим Христос досконало виконав Божу волю, тому у славі повернувся на небо до Свого Отця.

Вдивляючись в особу Ісуса Христа, розуміємо, що Він, будучи другою Божою Особою, як людина жив у часі, мав своє народження, розвивався у Божій і людській мудрості, проповідував, пройшов Хресну дорогу, страждав, воскрес і вознісся на небо. Ісус гідно прожив усі етапи земного життя.

Так само й кожному з нас Бог дав різні етапи життя, обставини, послав нам тих чи інших ближніх: батьків, братів, сестер, вихователів, учителів, керівників, друзів. Усе це не є випадковістю, а Божим планом нашого освячення й спасіння. Через певних осіб, події та обставини Ісус об’явив нам Себе й нашу гідність дітей Божих, Божу любов і мету життя – вічність.

Вознесіння Ісуса Христа на небо спонукає нас навчитися дивитися на життя Божими очима, оцінювати його у світлі віри.

Уміймо цих людей, події й обставини цінувати, бачити за ними не випадковість, а дар і дію Бога. Тим самим бути правдиво віруючими людьми, керуватися не лиш потребами тіла, а вірою та любов’ю. Через конкретну ситуацію чи особу Господь відкриває нашу місію в цьому житті, показує, чого Він очікує від нас, до яких завдань нас кличе. Найважливіше у цьому - зрозуміти, що плодом праці й життя є не тільки тимчасове благополуччя, нагорода не від людей, а від Бога, головний наш успіх - це радість вічного життя.

Ісус показав своїм життям, що Він мав конкретну місію на землі – наше спасіння. Але Христос не робив цього Сам, власними силами, а беззастережно слухався волі Отця, все переживав разом із Отцем. Уся Його діяльність була прославою Отця. Перед кожним важливим вибором Ісус молився на самоті до Свого Отця: коли вибирав апостолів, в Оливному городі перед стражданнями, вмираючи на хресті, довірив Себе в руки Отця. Так само кожен із нас отримав свою місію на землі, яку слід пізнавати й добре виконувати: професію, посаду керівника, покликання до подружжя, священства чи монашества. Стараймося цю місію, яку приготував для нас Ісус, виконати якнайкраще! Бо нагородою за це буде наша слава в небі, радість вічного життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист