А як він благословив їх, віддалився від них і став возноситися на небо.

Лк 24,36-53

Життя подібне до річки, яка завжди тече вперед і ніколи не вертається назад. Радісний великодній час поволі завершується. Недавно ми були свідками великої події – воскресіння Ісуса з мертвих. Сьогодні святкуємо вознесіння Христа на небо.

Ісус 33 роки прожив на землі, працював, проповідував. Він також виховав собі вірних приятелів - 12 апостолів та понад сімдесят інших учнів. Виконавши свою місію на землі – спасіння людства, Господь сорокового дня після воскресіння розлучився зі своїми приятелями й повернувся до Свого Отця. Вознесіння Христа на небо припинило видимий контакт учнів із Ним, але вони не втратили Його цілковито й назавжди. Змінився лише спосіб зв’язку людей зі Спасителем: із тілесного, видимого, на невидимий зв'язок віри. Під час вознесіння Ісус сказав до апостолів: „Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28,21).

Коли завершується будь-яка зустріч зі знайомими, ми на якийсь час розлучаємося з ними. Але не втрачаємо зв’язку. Можемо підтримувати контакт з допомогою листування, телефону, інтернету.

Духовне життя християнина – це не тільки виконання приписів закону та традицій. Це передусім невидимий зв'язок віри, надії та любові з Богом. Проявами цього зв’язку є Слово Боже, молитва, Святі Тайни, чудотворні ікони. Хоч ми тілесно не бачимо Христа, але з допомогою віри визнаємо й відчуваємо, що Він справді існує і є з нами.

Після вознесіння Ісуса на небо, Він вже не був видимо присутній серед учнів. Коли ж на апостолів зійшов Святий Дух, вони відважно проповідували науку Спасителя. Христос діяв через них і робив чуда. Вірою апостоли відчували Його присутність біля себе. Ім’ям Ісуса оздоровляли хворих.

Життєві події, обставини, спокуси і гріхи по-різному впливають на нашу віру та зв'язок із Богом. Ми не завжди бачимо й відчуваємо Божу присутність і поміч. Але як віруючі люди маємо оживляти свою віру, що Ісус постійно з нами і коли буде потреба, Він покаже плоди нашої віри, дасть видимі знаки Своєї помочі та любові до нас. У цьому допоможуть нам дві речі: пам'ять дар Святого Духа, який ми отримали у Тайні Миропомазання. Утішитель наповнить нас духовним світлом, щоб ми бачили, як події та обставини життя свідчать про дію Христа у світі. Також часто пригадуймо собі слова Ісуса: „Ось я з вами по всі дні аж до кінця віку” (Мт 28,21), „Все можливе тому, хто вірує” (Мр 9,23), „По вашій вірі станеться вам” (Мт 9,29).

Речі приносять користь, коли ними послуговуються. Так само й ми застосовуймо часто нашу віру у житті і отримаємо її плоди: побачимо й відчуємо, що Ісус є з нами, допомагає і захищає нас. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист