Котрі ж його прийняли, тим дало змогу дітьми Божими стати

Йо 1, 1-17

Свято Воскресіння Ісуса Христа цього року особливе. Воно відбувається у великій тиші карантину та самотності, у вузькому колі родини. Ми не збираємося чисельно у храмах і не співаємо голосно „Христос воскрес із мертвих”. Але через ці обмеження свято Пасхи не втрачає своєї сили. Ісус надалі залишається Богом, незалежно від подій та обставин у світі. Він і під час епідемії приходить до нас у молитві, словах Євангелія, через милосердя ближніх і дарує нам свою любов.

Правдива любов тиха. Вона не кричить на майданах, не шукає популярності. Ось як про це написав апостол Павло: „Любов терпелива, лагідна, покірна, без гніву…” (1Кр 13,4-5). Такі риси любові показав Ісус під час своїх страждань і славного воскресіння. Коли Спасителя засуджували, Він переважно мовчав. Христос тихо воскрес із мертвих раннім ранком, коли Єрусалим ще спав. Без будь-яких урочистостей. Але в славі любові, влади над смертю. Воскреслий Господь у тиші з’явився своїй Матері, жінкам мироносицям, а потім апостолам. Переможець завжди радісний і спокійний.

Пасху Христову можна впевнено назвати торжеством Божої любові.

Ісус з любові прийшов на землю, з любові помер на хресті і воскрес, щоб звільнити нас із неволі гріха і дати участь у своєму царстві, тобто обдарувати вічною любов’ю в небі.

Він виразив це словами: „Бог бо так полюбив світ, що дав Сина Свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне” (Йо 3, 16).

Сьогодні шукаємо відповіді на питання: яка ж справжня причина епідемії коронавірусу? Як боротися з нею? Коли вона закінчиться? Велика кількість інфікованих і померлих у світі від коронавірусу свідчать, що людськими силами вирішити цю проблему важко. Тому люди звертаються по допомогу до Бога, просять про милосердя для світу. Якщо Господь допустив це важке випробування для людства, то можливо для того, щоб очистити любов до Бога та між людьми з гордості і самолюбства. Через надмірне захоплення матеріальними речами, земним щастям, вигодою тіла, люди забули, що все у світі – сама людина і земні добра є даром Божої любові. Тому важкість випробування епідемією нагадує нам про велич дару Божої любові. Щоб Господь виявив світові свою милосердну любов, маємо щиро покаятися: не зі страху перед новими карами чи заради швидкого людського спокою, а старатися жити вірою та згідно з Божими заповідями.

На землі немає нічого вічного. Все має початок і кінець. Через сорок років УГКЦ вийшла з підпілля і настала свобода. Так само мине теперішня епідемія. Але залишається важливим одне питання: якими вийдемо з неї? Чи станемо духовно і морально очищені, загартовані у вірі й надії. Зрозуміємо, що саме Бог – це найбільша цінність для нас, а не його дари, за прикладом апостола Павла: „…я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати” (Фл 3,8). Третього дня Ісус воскрес із мертвих, перемігши смерть, з любові до нас. Хай воскресіння Христове надихає нас на добрі справи, вчинить сильними у вірі та надії, щирими в любові до Бога, щасливими з Ним. Амінь.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

о. Михайло Чижович, редемпторист