Якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату.

Лк 10,38-42; 11,27-28

Коли настає місяць грудень, то на його початку за церковним календарем зустрічаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Сьогодні ми духовно стаємо учасниками цієї події. Оскільки життя Божої Матері тісно пов’язане з Божим Сином через таємницю спасіння, то нинішнє свято звертає нашу увагу, що наближається велике торжество – народження Божого Сина.

Через непослух людини гріх увійшов у світ і віддалив її від Бога. Щоб відновити зруйнований зв'язок, Божий Син запросив людину до участі у здійсненні таємниці спасіння. Головним представником людства у цій справі стала Діва Марія. Через Неї Ісус народився у світі як людина і хресною смертю та воскресінням визволив нас із неволі гріха. Але спершу Господь приготовив Марію до цього завдання у єрусалимському храмі. Сьогодні згадуємо, як батьки Йоаким та Анна привели Богородицю до цієї святині, щоб там Вона духовно зростала й пізнавала Божу волю, була готова досконало виконати її.

Знаємо, що у Святе Святих єрусалимської святині раз на рік вступав один зі священнослужителів. Тому нам складно зрозуміти, як Пресвята Богородиця могла ввійти до Святая Святих. Звичайно, можемо про це дискутувати, довго думати, міркувати. Однак Діва Марія не лише ввійшла до храму, у святе місце, де була особлива присутність Господня, – Вона, як земне, людське створіння, сама стала храмом, Святая Святих – прийняла Господа у своє лоно. А потім духовно носила Христа у Своєму серці, постійно роздумуючи на Божим Словом, як пише євангелист Лука: „Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці” (Лк 2,19).

Це велике покликання, яке виявляє Богородиця входом до храму, є покликанням кожного з нас. З одного боку, ми приходимо до храму на зустріч із Господом, а з іншого – самі є храмом Духа Святого, як про це пише апостол Павло: „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло - храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!” (1Кр 6,19,20). Коли наповняємо себе і життя присутністю Ісуса, стаємо живим Божим храмом - правдивими християнами, добре виконуємо своє покликання, подібно як Марія. Тому апостол Павло каже: «Уже не я живу, а живе в мені Христос» (Гл 2,20).

Як учні Ісуса, маємо усвідомлювати, до Кого приходимо в храмі – до Володаря всього видимого й невидимого. Пам’ятати, Кого приймаємо до себе, Хто живе в нас, – Творець усього світу.

Приймаючи Христа в храмі у Божому слові, дарах Святого Духа і Святому Причастю, маємо йти з храму разом із Ним у світ, нести Його людям і наповняти світ присутністю та любов’ю Бога. Робити його кращим.

Таким чином будемо допомагати Ісусові здійснювати план спасіння людства, виконувати завдання, яким Бог наділив кожен святий храм – освячувати і спасати людей. Ось як пояснює це апостол Павло: „В перший намет увіходили завжди священики, виконуючи службу; в другий же раз на рік – лише первосвященик, і то не без крови, яку приносив за свої і людські провини” (Євр 9,6-7). І коли це усвідомлення будемо в собі розвивати, то настане велична радість від перебування з Господом, яка триватиме віки.

Хай кожна наша присутність у храмі освячує нас – наповняє Божими дарами, а ми освячуймо світ своїм життям, наслідуючи приклад Богородиці. Тоді отримаємо велику нагороду – радість на землі і в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист