Ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.

Лк 10,38-42; 11, 27-28

Успіння Пресвятої Богородиці святкуємо в кінці серпня – останнього місяця літа. Літо для більшості людей – найкращий період у році. Це час відпочинку на природі, в горах чи на морі. У серпні також споживаємо багато свіжих фруктів – плоди природи.

У народів сходу існував звичай, що рік закінчувався із завершенням жнив - зі збором нового урожаю. Люди отримали плоди своєї праці. Після того орали поля, готували землю під урожай наступного року.

Успіння Божої Матері звертає нашу увагу на духовні плоди. Життя Богородиці пройшло у тиші, скромності, щоденній праці, молитві та виконанні Божих заповідей, без популярності й людської слави. Вона старалася виконати в усьому Божу волю. Хоча Марія була Матір’ю Божого Сина, але вона ніколи не хвалилася цим публічно – перед людьми. Тихе і блаженне життя Діви Марії принесло великі плоди – Вона переставилася до неба з тілом і душею.

Сьогодні Богородиця є духовною Матір’ю всього людства, могутньою заступницею для нас перед Богом. Вона випрошує в Ісуса потрібні нам дари для щастя на землі і в небі та допомагає у боротьбі з гріхами, спокусами злих духів, виконувати Божу волю та наслідувати приклад Христа. Про це пише апостол Павло у нинішньому посланні: „Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини” (Флп 2,5-7).

У святі Успіння Діва Марія вчить нас основ здобування Божих дарів і щастя від них: жити вірою і щирою любов’ю, в дусі покори і простоти серця, довіряти в усьому Богові та Його волі.

Тоді Святий Дух провадить нас у житті стежками добра і щастя.

Декому здається, що для щастя треба бути якимось особливим або мати надзвичайні можливості. Насправді достатньо мати велику віру і щиру любов до Бога, як це бачимо на прикладі Ісуса та Марії.

У житті людей бувають різні ситуації: На думку спадають такі випадки, коли хтось себе навпаки підносить, бо

- відчуває якусь неповноцінність;

- вважає себе не вартим любові;

- потребує схвалення і прийняття;

- женеться за увагою і визнанням.

Впізнаєш себе? Зупинися. Ти – улюблена дитина Божа, не потребуєш додаткових "трамплінів", щоб підняти свою гідність. Бог готовий послужити тобі у всьому, тільки почуй Його, прийми Його любов, будь уважний до виявів сердечних вчинків Ісуса, до Його милосердя, яке не припиняється ні на мить.

В одній із перших наук Ісус сказав: „блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають”. Ці слова досконало виконала Марія. Вона уважно слухала кожне слово небесного Отця, звернене до неї, а також слова Ісуса Христа і ними жила: „Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці” (Лк 2,19). Таким чином Вона глибоко була наповнена присутністю Бога в собі та почуттям власної гідності.

Зберегти Боже Слово – це жити згідно з ним. Пам'ятати, чого вчить Ісус Христос, розмірковувати над Його наукою, впускати її до свого серця, щоб вона "ввійшла нам у кров", щоб ми жили нею. І завдяки цьому відчували присутність та любов Ісуса у житті, як це чинила Діва Марія.

У Божій любові ми можемо розправити плечі, дихати на повні груди і усміхатися до всього живого, краще розвиватися і повноцінніше проживати кожен день.

Знаходимо все нові нагоди для радості й вдячності, бо Христос є з нами.

За часів святого Інокентія проживав один дуже грішний чоловік. Коли він важко захворів, родина намагалася переконати його, щоб він помирився з Богом. Вони вирішили покликати святого Інокентія, щоб заохотив його до Святої Сповіді. Святий Інокентій використав багато способів для цього, але все було даремним. Умираючий грішник не лише не розкаявся, але впав у таку злість, що промовив: «Я бажаю бути осудженим, щоб Христу зробити прикрість». Однак святий Інокентій відповів: «А я бажаю тебе навернути, щоб зробити Христові радість».

Щоб зм'якшити тверду, закам'янілу душу грішника, святий Інокентій прикликав присутніх родичів, щоб вони разом із ним помолилися за навернення цього грішника. Всі вони стали навколішки і почали вголос молитись до Пресвятої Богородиці. Коли вони молилися, невдовзі побачили сльози, що текли з очей цього грішника. За якусь хвилю він промовив: «Отче, слухайте мою Сповідь». І в такий спосіб цього великого грішника, який, вмираючи, ображав Бога, говорив у своєму засліпленні за намовою злого духа, що бажає бути осудженим, Пречиста Діва Марія врятувала його від вічної погибелі.

Сьогодні дякуємо Ісусові за духовну поживу, якою нас годує: за Боже Слово і за Духа животворящого, що піднімає нас на дусі і лікує, вчить за прикладом Марії проживати кожен день із Богом як улюблена Божа дитина з гідністю і миром. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист