Подай сюди твій палець і глянь на мої руки.

Йо 20,19 – 31

Цього року святкуємо Пасху Христову в умовах війни, тобто важкої боротьби: серед особливих випробувань, страждань, знущань, зневаги і руїни. Війна – це не тільки фізична, але й духовна боротьба. Щоб перемогти ворога, потрібна не тільки фізична зброя, але й духовна – сильний дух: велика відвага, віра та надія в перемогу. Сьогодні, коли Україна захищає себе від підступного ворога, ми більше ніж будь-коли покликані до духовної боротьби: молитви, терпеливості, милосердя, пам’ятаючи, що зло можна перемогти тільки добром.

У контексті реалій війни переживаємо Воскресіння Христове і сьогодні вшановуємо апостола Тому. Після смерті й поховання Ісуса Тома опинився у стані духовної боротьби. Третього дня після розп’яття Господа інші апостола бачили Христа воскреслим, живим. Цією доброю новиною вони поділилися також із Томою, але йому було важко зразу повірити, що Спаситель справді живий. Апостолу довелося пройти певний шлях боротьби аж до особистої зустрічі з воскреслим Ісусом. Коли побачив на тілі Христа рани від розп’яття, тоді остаточно повірив, що Він справді воскрес із мертвих, кажучи: „Господь мій і Бог мій” (Йо 20, 28).

Засудження і смерть Ісуса дуже ослабили дух апостола Томи, особливо його віру. Навіть слова десяти апостолів не змогли оживити її в серці Томи. На твердження учнів, що Учитель живий, він відповів: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!» (Йо 20,25).

Коли уважно прочитаємо Євангеліє, то побачимо, що віра в Бога народжувалася в людей, коли вони приходили й слухали науки Ісуса, а утверджувалася чудами, які Він робив. Тобто відбувалася особиста зустріч із Христом. Подібної ситуації потребував апостол Тома. Лише тоді, коли через вісім днів після воскресіння Господь знову прийшов до апостолів і відкрито показав невіруючому учневі рани від розп’яття, тоді Тома звільнився від усіх сумнівів, що Христос справді воскрес і живий.

Один тесля не міг зрозуміти, як Бог Сам звершив спасіння і чому Він не потребує допомоги людей. Тоді його товариш взяв рубанок і хотів було ним обтесати чудового стола, який стояв поруч. – Що ти робиш? – закричав до нього майстер. – Чи ти не бачиш, що стіл уже повністю готовий? Ти ж його тільки зіпсуєш, якщо ще раз рубанком пройдешся по ньому.

- Твоя правда, сказав віруючий товариш, кладучи на місце рубанок. – Але, власне, це те, що я намагаюся тобі пояснити у справі спасіння. Христос повністю звершив спасіння тієї хвилини, коли віддав своє життя за тебе. Додаючи щось до того, що звершене самим Богом, ми можемо тільки зіпсувати Його справу.

Приймаймо вірою звершене Богом спасіння і не намагаймося допомогти Йому спасти себе якоюсь власною, надзвичайною побожністю – це марна трата часу. Все, що нам потрібно – прийняти й виконати Божу волю, Господній план спасіння.

Сильний дух віри, надії та довіри Ісусові потрібен нам не тільки для перемоги у війні, а також у щоденному житті: для успіху у різних завданнях та боротьбі з труднощами.

Бо іноді людські непорозуміння, конфлікти бувають на рівні війни зброєю. Вирішити їх можна лише з допомогою віри у Божу поміч. Дорога до віри проста. Треба навчитися переживати молитву, читання Святого Письма, Святі Тайни й богослужіння як живу зустріч із Христом. Так, як казав Господь: „Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас” (Мт 11, 28). Тоді Ісус звільнить нас від сумнівів, неспокою, розчарувань, дасть глибоке розуміння Божої правди, тверде переконання, щоб Бог є у світі і керує всім. Стараймося часто зустрічатися з Христом у духовному та щоденному житті і Він оздоровить наше тіло й душу, як оздоровив віру апостола Томи. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, редемпториста з Нюарку (США)