Це вам заповідаю, щоб ви любили один одного.

Йо 15,17-16,2

 У життєписі святого Димитрія розповідається, що його батько був начальником міста Солуня і тайним християнином. Побожні батьки виховали свого сина у великій вірі і любові до Бога. Мученицька смерть Димитрія – це плід не тільки його особистої віри, а передусім плід виховної праці його батьків. Через них Ісус засіяв у серці Димитрія зерно віри і воно принесло плід великої любові до Бога.

Життя святого Димитрія – це приклад для нас, особливо батьків, важливості доброго виховання дітей, щоб їхнє життя приносило плоди віри, любові до Бога і ближніх.

Першим кроком у вихованні дітей є повчання батьків. Через їхні слова діти пізнають людську і Божу правду, засади доброго людського й духовного життя. Християнські батьки мають поєднувати свою науку разом з молитвою, бо всяке добро, духовні цінності приходять до ближніх від Бога через нас.

Для доброго виховання дітей, молитву треба поєднувати разом із вчинками віри і любові. Аби Господь вислухав наші молитовні прохання за виховання, навернення ближніх, необхідно потвердити, доповнити їх вчинками віри, надії і любові. Побожність, виражена у вчинках, показує щирість наших прохань і свідчить про готовність прийняти потрібну допомогу, дари від Ісуса Христа.

Якось семирічний Івасик прийшов на кухню до мами і запитав: „Мамо! А коли у мене будуть вуса, як у тата?” „Коли станеш дорослим. Як захочеш, будеш мати вуса”, - відповіла мати. „А чому ти мене питаєш про це?” „Дивися, мамо. Ти кажеш мені щодня молитися, а наш тато має вуса і не молиться кожного дня”.

Ця коротка  історія ще раз потверджує правду, що діти вчаться віри в Бога найперше через приклад батьків. Тому для доброго виховання дітей важливо не тільки говорити їм про Бога, а дарувати їм любов Ісуса, провадити до Нього добрим прикладом.

Молитвою випрошуємо в Ісуса дари, потрібні для навернення дітей чи рідних. Щоб ці дари могли змінювати людину і її життя, маємо створити для цього відповідні умови, сприятливий ґрунт. Божа правда і ласка приходять до ближніх через наші слова і вчинки – спосіб поведінки. Як розмовляємо з тими, кого хочемо навернути, поводимося відповідно до Божих заповідей, християнських чеснот, настільки успішно діє Божа ласка і наші старання.

Виховати чи навернути дітей, рідних, означає наблизити їх до Ісуса, з’єднати з Ним. Ми приносимо Бога ближнім нашими словами і вчинками, відповідною поведінкою. Коли для розмов з ними про Ісуса і навернення підбираємо сприятливу ситуацію, відповідні слова, цим допомагаємо їм відкритися на Господа і Його ласку.

Навернення особи не завжди відбувається легко і швидко. Часто потрібно багато часу і зусиль. Це вимагає від нас великої терпеливості, покори, лагідності, милосердя, прощення, вирозуміня. Такою поведінкою показуємо ближнім правдивий образ Бога, створюємо нагоду реально побачити, відчути любов Ісуса до них. Тоді людина починає сама шукати Христа, єднатися з Ним у молитві і Святих Тайнах, відчуває особисту потребу Бога .

Коли просимо помочі в Христа, а деякі наші вчинки не відповідають Божим заповідям чи науці Спасителя, наприклад: маємо схильність до забобонів, ворожби значить ми ще вповні не довіряємо Йому, не відкриті на Нього. Або коли батьки моляться за добре виховання чи навернення дітей, ближніх, а самі сваряться між собою, не живуть разом, вживають непристойні, гострі слова, цим не зближають себе і дітей до Бога, а своєю поведінкою віддаляють їх від Нього, не приносять їм любов Ісуса. Значить самі ще далеко від Господа, не готові прийняти допомогу і любов від Христа.

Більшість наших прохань представляємо Богові молитвою „Отче наш” і словами „нехай буде воля твоя”. Бажаючи іншим навернення, тим самим хочемо, щоб вони виконували Божу волю. Коли ж у житті самі не хочемо прийняти і виконати Божу волю через брак терпеливості, покори, лагідності, прощення, тоді й Ісус не зможе вислухати наші молитви, виконати бажання доброго виховання і навернення ближніх. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист