Тоді відкрилися в них очі і вони його пізнали.

Лк 24,12-35

Кожна неділя після Великодня і Євангеліє того дня допомагають нам відкрити глибше значення Пасхи Христової – якою великою є любов Бога до людини. Євангельські події цих неділь показують нам якісь окремі аспекти таїнства Христового Воскресіння.

Пасха – це таємниця Божої любові.

Вона має користь для нас, коли розуміємо її значення – важливість міцного зв’язку любові людини з Богом. А для цього особи мають глибше пізнавати один одного.

Про важливість пізнання Бога як основи щастя і спасіння людини знаходимо багато висловів у Святому Письмі. Найперше про це говорив сам Ісус: „Справжнє світло було то, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. Було у світі, і світ ним виник, і світ не впізнав його. Прийшло до своїх, а свої його не прийняли. Котрі ж прийняли його, тим дало право дітьми Божими стати, які вірують в ім'я його ” (Йо 1,9-12). У дискусії з фарисеями Христос відповів їм: „Свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу” (Йо 8,14,15), „Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б” (Йо 8,19), „Коли вгору Сина Чоловічого піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю” (Йо 8,28), „Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні” (Йо 8,43), „Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми і спізнаєте правду, і правда визволить вас” (Йо 8,31,32), „Проте, кажу вам, що Ілля вже прийшов, та вони його не пізнали, а вчинили з ним, що хотіли. Так і Син Чоловічий має від них постраждати” (Мт 17,12), „Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих” (Мт 14,35).

Апостол Павло у своїх посланнях ділиться таким досвідом свого духовного життя: „…я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати” (Фл 3,8), „але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу; її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави” (1Кр 2,7-8).

А євангелист Іван описує важливість пізнання Бога так: „З того знаємо, що ми його спізнали, коли ми заповіді його бережемо” (1Йо 2,3), „Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має” (1Йо 4,16), „З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти” (1Йо 3,16).

Першим кроком у пізнанні значення Пасхи є Світлий понеділок і вівторок. У другий день після воскресіння Христа читаємо розповідь про подорож Ісуса з Лукою та Клеопою до Емаусу. Цих два апостоли були якийсь час разом зі Спасителем до Його смерті, слухали науки і бачили чуда, які Він робив, але ще замало знали Його самого. Коли зустрілися з Ісусом у дорозі до Емаусу, не пізнали Його зразу. Господь допоміг їм у цьому, пояснюючи писання Старого Завіту про Месію. А вкінці подорожі дав пізнати себе вповні під час ламання хліба, звершуючи Тайну Євхаристії. Це знак найтіснішого з’єднання людини з Богом.

Коли добре знаємо людину, то розуміємо її вчинки та поведінку. Тоді нам легше будувати з нею стосунки, знаходити спільну мову, порозуміння, виконувати різні завдання та досягти успіху.

Подія в Емаусі нагадує нам про один із важливих способів пізнання Бога, яким є Святі Тайни. Вони приносять нам користь, зближають нас до Христа, коли розуміємо їхнє значення та спосіб користання з них. Це допомагає нам переживати їх як живу, реальну, хоч і невидиму, зустріч з Богом. Третій момент – плоди Святих Тайн. Хто шукає в них Ісуса, а не лише тимчасову користь, той по плодах Тайн пізнає всемогутність, опіку, любов і милосердя Бога, з яким зустрівся у них, а зокрема Його Самого.

Знаючи добре Христа, розуміємо Його волю, бачимо присутність у житті, віримо та довіряємо, в усьому покладаємо надію на Нього.

Успіх духовного життя християнина залежить у великій мірі від того, наскільки молитва і Святі Тайни, читання Святого Письма наповнені пізнанням Христа, а не лише духовними та матеріальними потребами. Лука і Клеопа, пізнавши Ісуса при ламанні хліба в Емаусі, з піднесеним духом повернулися в Єрусалим і утверджували інших апостолів у вірі, що Господь воскрес. Так і ми, знаючи добре Христа, будемо молитися, приймати Святі Тайни з великою вірою і отримуємо багато дарів: радість, душевний спокій, благополуччя, глибоке почуття власної гідності. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист