І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона.

Лк 10,16-21

Деякі церковні свята не мають у своїй основі точних історичних даних, повної і достовірної інформації щодо свого походження. Наприклад: Неділя всіх святих, Святих українського народу, Пресвятої Євхаристії, Неділя праотців. Це традиція Церкви.

Свято архистратига Михаїла побудоване на короткому спогаді про війну між ангелами на небі в книзі Одкровення Нового Завіту. Апостол Іван пише так: „І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював та й ангели його, та не перемогли, ані місця не знайшлося їхнього більше на небі. І повержено дракона великого, змія стародавнього, званого дияволом і сатаною, що зводить вселенну, - повержено на землю, і ангели його з ним повержені” (Од 12,7-9).

Причину цієї війни церковні передання пояснюють так: „Як Бог створив видимий світ і людину, ангели мали стати охоронцями людей і служити їм. Коли про це довідався ангел Люцифер, став незадоволений цією вісткою, спротивився Божому рішенню. Він захотів стати рівним у славі Господу, щоб йому служили, поклонялися і намовив до цього частину ангелів у небі. Архангел Михаїл, взнавши про цей намір Люцифера, разом з іншими ангелами вступив у бій з ним і переміг його. Люцифер зі своїми прихильниками був скинений Богом із неба на землю. Так повстало пекло, царство темряви диявола і злих духів”. На спогад про цю подію Церква встановила свято на честь архангела Михаїла і всіх небесних сил.
Вшановуючи нині архистратига Михаїла та інших ангелів, придивімося уважніше до глибшої причини цього свята – це заздрість і гордість. Люцифер позаздрив людині, що Господь створив її на свій образ і подобу та дав їй безсмертну душу, щоб вона жила вічно. У його серці виникло відчуття, що людина буде вища славою від ангелів. Тоді гордість опанувала Люцифера й він не захотів слухати Бога, відмовився служити людям.

Війну, яка виникла колись на небі, сатана продовжує на землі між людьми. Він засіває у людські серця гордість, заздрість один до одного. Диявол накидає людям переконання, що чим більше матимуть земного достатку і слави, тим більше щастя. Таким чином стануть самодостатніми. Не відчуватимуть більше потреби Бога, поклонятися комусь, а будуть служити самим собі. Гордість стане їхньою славою.

Але на цьому не завершиться людське щастя. Наслідком гордості стає заздрість. Люди не радіють добром один одного, а сприймають це вороже, як загрозу для себе. Людські серця опановує фальшиве розуміння щастя: хто багатший, той має більше щастя, у кого мало достатку, той менше щасливий. Таким чином між людьми йде постійна боротьба, війна: одні намагаються перевищити інших багатством і славою, а тим самим рівнем щастя. Але вкінці ніхто від цього не стає щасливим.

Проблема гордості й заздрості існує у світі віками. Про неї апостол Яків згадує у посланні: „Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси - з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б'єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи” (Як 4,1-3).

Молодий студент Ігор із Харкова, який навчався в авіаційному інституті, приїхав на весілля до однокурсника на Західну Україну. Там познайомився з дівчиною Орестою, якій було 18 років. Вони закохалися. Через пів року листування, Ігор приїхав до дому Орести домовитися про весілля. Та батько дівчини категорично заперечив їхньому одруженню: „Ми західняки. Жодна з наших трьох дочок ніколи не приведе до хати „москаля”. Повертайтесь до дому, юначе”.

Ореста вийшла заміж за хлопця, якого запропонували батьки. Вона народила дочку, але щастя від цього одруження не отримала, хоча прожила з чоловіком аж до його смерті.

Ігор одружився з Іриною, з якою познайомила його мама. Та життя у них не склалося. Через два роки вони розлучилися. Ігор занурився у роботу, постійні перельоти. Згодом одружився вдруге. У нього народився син, але жінка після пологів важко захворіла. Він багато років доглядав її, виховував сина, а ти роки тому дружина померла.

Ігор продовжував жити думками і спогадами про Оресту. Одно дня випадково побачив її у місцевому аеропорту, домовився про зустріч, але зустрітися не вдалося. По кількох роках отримав лист від дочки Орести. Ігор купив квиток і поїхав до рідного дому її мами. Зустрів його старенький батько, спершись на дві палички. „Коли моя жінка помирала, сказала, що ніколи не пробачить собі, що з її мовчазної згоди ми зламали життя нашої дочки, - зізнався він, витираючи очі, - Я у всьому винен”. І додав, що Ореста зараз на поминальному обіді у міському кафе, бо сьогодні річниця смерті її чоловіка. Тато попросив Ігора поїхати туди. Через 40 років Ігор зустрівся з Орестою, віднайшов своє щастя, бо свою любов вони вистраждали.

Справжнє щастя людини полягає у служіння один одному. Чим більше любові даємо ближнім, тим більше отримуємо самі, Ісус помножує її у нашій душі. А тим самим рівень щастя – душевного спокою і радості зростає в нас.

Якщо ми християни – діти Божі, а нас опановує гордість, заздрість, то якому Богу служимо насправді: Христові чи дияволу? Що є джерелом нашого щастя: Христос чи світ, вигода тіла чи добро душі.

Архангел Михаїл воював з Люцифером із кличем „Хто як Бог”. Ці слова мають бути девізом життя кожного християнина, екзаменом нашої віри: хто може бути важливішим для нас, крім Господа Бога? Чи Христос завжди є головною метою нашого життя?

Святий архангел Михаїл у боротьбі з Люцифером захистив Божу славу. За це Церква постійно прославляє його, вшановує як приклад вірності Богу, успіхів у життєвій і духовній боротьбі. Хто щиро і вірно служить Христові, того Він прославляє – обдаровує дарами на землі та в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист