Що з того хлоп’яти буде?

Лк 1,1-25; 57-68; 76; 80

Сьогодні у календарі свято – Різдво Івана Христителя або день його народження. Це радісна подія у житті кожної людини. Які батьки не радіють через народження дітей. Це ж великий дар і щастя для них. Хто з нас не радіє днем свого народження, коли приходять гості, з нетерпіння очікує цього дня.

Звернімо увагу на одну обставину: народження Івана Предтечі сталося в середині літа. Це для багатьох людей найкращий час у році. Маємо можливість відпочити, насолоджуватися теплом сонця, красою природи, моря, гір, свіжих фруктів.

Поява Христителя принесла також духовне літо, тепло і світло для його батьків, які до старості чекали народження дитини. А також для вибраного народу. Іван Христитель – найбільший пророк, бо особисто бачив Ісуса, очікуваного Месію і об’явив Його всьому людству. Цим приніс народові велике добро, що Бог є з людьми і серед людей.

Знаємо, що погода любить змінюватися. Літом буває теж певна невигода: холод, хмарність, дощ, гроза. Так само буває і в духовному житті. Батьки, родичі, знайомі раділи народженням пророка Івана. Але фарисеї та цар Ірод були незадоволені його діяльністю, бо правда, яку проповідував Христитель, не відповідала їхнім людським інтересам. І вкінці цар Ірод вбив Івана Предтечу, відтявши йому голову.

Кожен із нас шукає в житті дорогу, яка принесе щастя. Іноді перешкодою до нього стають певні особи.

Часто засуджуємо тих, які інакші, ніж ми. Хоч вони не становлять для нас прямої загрози, однак дехто буває вороже наставлений до своїх ближніх, бо вони мають інше становище, думку, погляд, достаток.

Люди бувають схильні до крайнощів. Коли самі шукаємо того, як нам жити, то переймаємо дуже різні моделі поведінки інших людей. Приміряємо до себе чужі життя, поки не знайдемо те, що начебто підходить нам. Коли ж впевнюємося, що так, як ми живемо - найкраще, то інколи закриваємо своє розуміння на те, що інші люди мають право жити по-іншому. Ми обговорюємо, критикуємо, засуджуємо їх або, щонайменше, дивуємося, що вони живуть не так, як ми.

Так, ми всі різні. Кожен шукає свій спосіб життя, щоб бути щасливим, який відповідає нашим потребам, бажанням. Звичайно, Бог теж хоче, щоб ми віднайшли себе у житті і були щасливими. Реалізували таланти, які Він дав для нашого добра і щоб ми послужили ними іншим. Ісус зі своєї волі кожному дав різні таланти, щоб ми доповнювали один одного, аби вони зближали нас, а не віддаляли, єднали між собою. Тому Господь ставить у нашому житті різних людей, щоб через нас наблизити їх до Себе. Якщо забуваємо про цю різноманітність Божих дарів і намірів - це викликає у людей нерозуміння відмінностей між собою. Бог є вільний у своїх діях і також шанує волю людини. Тому кожному дає право на свою дорогу до Бога і до щастя.

Якби Іван Христитель чи його батьки занадто думали, що про них скажуть люди, історія людства склалася б інакше. Та Божа воля зробила цю історію саме такою, як ми знаємо. Предтеча народився у батьків старших віком, отримав хрещення і був наповнений Святим Духом у лоні матері, об’явив народові Ісуса як Спасителя всього людства. Так само особливою є історія кожного з нас, наповнена різними подіями та особами. Головне - радіти і сумувати у своєму житті разом з Богом і людьми.

Ісусе, навчи нас шанувати інших людей, особливо тих, кого не розуміємо і радіти їхнім щастям! Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист