Повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними.

Мт 17,1-9

Більшість важливих подій у житті Ісуса відбулися на горі: нагірна проповідь, особиста молитва після наук, преображення, вознесіння. Гора у Старому Завіті була символом об’явлення, близькості Бога до людини, а також нагодою для неї наблизитися до Господа.

Перед своїми страстями і смертю в Єрусалимі Христос взяв трьох учнів: Петра, Якова та Івана і пішов з ними на гору Тавор. Там преобразився перед ними, тобто об’явив апостолам Свою славу, усю красу свого божества. Цим  зміцнив їхню віру і показав нагороду, яка чекає на них у вічності.

Хто в житті хоч раз ходив у гори, знає: щоб вийти на гору, треба прикласти зусилля і час. Кожен побожний християнин хоче бути близько Бога або відчувати Його присутність біля себе, допомогу та опіку. А також розуміти науку Христа, мати сильну віру, надію і любов до Бога, уникати гріхів і здобувати добро. Тобто мати багато успіхів у щоденному і духовному житті. Аби отримати ці дари, треба духовно зростати, немов би підніматися на духовну вершину з допомогою християнських чеснот.

Однак, як показує подія преображення, успіхи не приходять самі, а потрібно прикладати фізичні й духовні зусилля: молитва, Сповідь і Причастя, пригадувати собі певних повчань Ісуса, уникати нагод до гріхів. Потрібна тісна співпраця з Христом, щоб ми відчували власні можливості і обмеження та потребу й силу Божої ласки. Ця духовна праця, боротьба подібна до виготовлення якоїсь делікатної або складної речі чи керування автомобілем. В обох випадках потрібна увага. Коли не слідкувати за процесом роботи чи дорогою, то буде брак в речі або аварія на дорозі.

Якщо хочемо перемогти якийсь гріх, опанувати думки, почуття, то потрібно зробити наступні кроки. Найперше слід пізнати істоту й небезпеку даного гріха, яку шкоду приносить нам. Наступне - усвідомити собі, що зло можна перемогти тільки з Божою допомогою. Тому треба багато й тривало молитися, покладати надію на Ісуса. Необхідно теж часто сповідатися й причащатися, щоб зміцнювати свої духовні сили. Також намагатися уникати нагод до гріхів, аби швидше розірвати зв'язок зі злом і впливом злого духа на нас.

У майстерні з одного шматка заліза зробили два плуги. Один із них потрапив у руки хлібороба і ним одразу почали орати, а другий у цей час довго лежав у крамниці купця. Через деякий час плуги випадково зустрілися. Плуг, що був у хлібороба, блищав як срібло, а плуг, що знаходився у крамниці, весь потемнів і вкрився іржею.

- Скажи, друже, чому ти так виблискуєш? – запитав іржавий плуг свого знайомого. – Від праці, мій милий, - відповів той. – А чому ти так потемнів і заіржавів? – Очевидно тому, що довгий час пролежав у крамниці…

Щось подібне відбувається і в духовному житті. Той, хто працює, розвивається, удосконалюється, набуває досвід і знання. Ліниві ж покриваються іржею зла та стають місцем перебування сатани.

Отже, працюймо, якщо хочемо бути добрими, чистими і потрібними у житті.

Похід Ісуса на Тавор був спланований і обдуманий, мав конкретну мету і спосіб реалізації. Христос зміцнював віру вибраних апостолів перед своєю смертю в Єрусалимі. Для цього об’явив їм усю Свою славу як Божий Син, Бог, пророк і законодавець. Символом цього були Ілля і Мойсей та голос Отця з неба.

Якщо наша духовна праця буде обдумана і спланована, наполеглива, з допомогою Ісуса будемо успішно перемагати зло і здобувати добро. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист