Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус.

Лк 2,20-21; 40-52

У кожному святі після Різдва Христового бачимо Ісуса щораз дорослішого. Восьмого дня після народження Христа Церква святкує Обрізання і найменування Господа. Ісус дотримується давнього єврейського звичаю, виконує закон Мойсея, приймаючи обрізання, щоб воно стало знаком правдивості Його як Месії: приналежності до вибраного народу і походження з роду Давида. Пізніше Спаситель доповнив це іншими знаками зі свого життя: наукою та чудами. Все Його життя стало великим знаком присутності й любові Бога до людей.

За прикладом Ісуса кожен із нас повинен бути знаком Його присутності і любові у світі.

Віруючи в Бога, хочемо виразно бачити Його присутність у житті, у світі та відчувати любов Господа до себе. Знаками присутності Христа у світі є Церква, Євангеліє, Святі Тайни, явища природи та кожна людина. Про це Христос сказав так: „Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них” (Мт 18,20), „Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли… Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили” (Мт 25,35,40).

Найчастіше Ісус приходить до нас через людей. Тому кожен християнин повинен бути знаком живої Божої присутності й любові для світу та ближніх. Першим невидимим знаком нашого зв’язку з Ісусом Христом є хрещення і миропомазання, які залишають на душі незатерту печать Святого Духа. Іншими видимими знаками єдності з Богом є різні прояви побожності: виконання заповідей, молитва, участь у Службі Божій, прийняття Святих Тайн, знак хреста, нагрудний хрест, вчинки любові і милосердя.

Щоб усі ці речі й ми самі виразно свідчили про присутність і любов Христа у нашому житті, потрібно наповнити їх духом живої віри і щирої любові. А найперше наповнити себе цими дарами.

Без любові навіть найдосконаліше виконання букви закону залишиться мертвим звичаєм.

Така побожність ніколи не змінить життя і людей. Про це попереджає нас Ісус: „І як господар устане й замкне двері, а ви, зоставшися знадвору, почнете стукати у двері та казати: Господи, відчини нам! - він відповість вам: Не знаю вас, звідкіля ви. Тоді ви почнете казати: Ми їли й пили перед тобою, і ти навчав нас на майданах наших. Та він відповість: Кажу бо вам: Не знаю вас, звідкіля ви; геть від мене всі ви, що чините неправду!” (Лк 13,25-27). Де немає любові, там немає Бога, як пише апостол Іван: „Хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі й Бог перебуває в ньому” (1 Йо 4,16). Тільки там, де є Христос, присутнє добро – Божа любов та інші дари.

Аби свідчення нашої віри і любові до Бога мало силу і було переконливе для інших, маємо звільнитися від будь-яких зв’язків з гріхом і світом та рішуче стати на бік Ісуса й дорогу Божої правди. Або іншими словами, пройти обрізання не тілесне, а духовне, як навчає апостол Павло: „Бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише - нове створіння” (Гл 6,15), „бо не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця - за духом, не за буквою; такому похвала не від людей, але від Бога” (Рм 2,28,29), „Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, лише - зберігання заповідей Божих” (1Кр 7,19), „бо у Христі Ісусі нічого не означають ні обрізання, ні необрізання, але - віра, чинна любов'ю” (Гл 5,6). Бути знаком Христа для людей, означає повністю звільнитися від гріхів маловірства, гордості і самолюбства. Коли ближні побачать на ділі прояви і плоди нашої віри, це заохотить, спонукає їх шукати Бога, жити згідно з Його заповідями.

Одна молода вісімнадцятирічна дівчина, яка важко захворіла, не мала можливості стати монахинею, як планувала. Останні три роки провела в лікарні, де взнала, що дану хворобу неможливо повністю вилікувати. Вона прийняла цей факт як Божу волю з повним спокоєм і в такому стані радо допомагала іншим хворим; була джерелом розради і потіхи для них. Тим, котрі дивувалися, як вона, знаючи про свій безнадійний стан, може бути такою лагідною і радісною, дівчина відповідала коротко: «Бо я вірю в Бога». Цим вона хотіла сказати, що силу і витривалість у цьому всьому черпає з віри, яку отримала у святому Хрещенні. Вона молилася з хворими, пояснювала катехизм. Стала знаком Божої присутності, любові й допомоги для них.

Сила віри і Божі ласки для всіх людей одинакові, лише потрібно вміти належно користуватися ними, щоб вони послужили нам для спасіння!

Отож, наскільки Ісус буде присутній у нашому житті, настільки Він стане присутнім у світі та між людьми. Скільки любові буде в нашому серці, настільки вона проявиться у вчинках, у стосунках із ближніми. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист