Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус.

Лк 2,20-21;40-52

Триває час різдвяних свят. Оскільки життя не стоїть на місці, а постійно рухається вперед, подібно у духовному житті одним святам приходять на зміну інші. Восьмого дня після Народження Христа Церква святкує Обрізання і Найменування Ісуса. А також відзначає Новий рік за старим стилем і вшановує Василія Великого.

Кожне свято після Різдва Христового вводить нас у черговий момент у житті Спасителя. Божий Син наблизився до нас не тільки народившись як людина, а також приймає ім’я Ісус та тілесне обрізання як знак приналежності до вибраного народу та роду Давида як Месія. Це означає, що існує багато способів, які можуть наблизити нас до Христа, уподібнити до Нього. Зокрема ім’я християнин, учень Ісуса чи нашого небесного покровителя. Тобто все те, що нагадує про наш зв'язок із Богом.

У святах після Народження Христа бачимо Його щораз дорослішим, Який наближається до різних сфер нашого життя: Марія з Йосифом посвячують сорокового дня Ісуса у храмі на служіння Богові, Він виконує всі релігійні традиції, щороку відвідуючи єрусалимський храм, приймає хрищення у Йордані.

Вірністю Божим законам Христос засвідчує Свою близькість з Отцем і показує нам дорогу до Бога. Навчаючи, Спаситель згодом скаже, що лише вірний слуга отримує нагороду за свою працю: „А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді Отця мого і в його любові перебуваю” (Йо 15, 10). Тож вірність – одна з надійних доріг до Бога, бо любов завжди вірна. Вона шукає і старанно береже справжні скарби, якими є любов Бога до нас.

Вірність лікуванню, яке призначає лікар, гарантує нам оздоровлення з хвороби, вірність дорожним знакам охороняє від небезпек на дорозі, вірність дороговказам запевнює щасливий похід і його мету.

Прикладом досконалого наслідування Христа та вірності Богові, уподібнення до Нього, як Ісус у всьому подібний до Отця, є святий Василій Великий, якого сьогодні вшановуємо. Тож коротко переглянемо життя цього святого, щоб побачити, як Христос народжувався, ставав присутнім у ньому.

Святий Василій народився близько 330 року в Кесарії. Духовне виховання отримав спершу в домі своєї бабусі святої Макрини - учениці Григорія Чудотворця. Згодом батько узяв його до себе й послав до школи в Кесарію, а опісля - до Царгорода. З Царгорода святий Василій поїхав до Атен, де були високі і славні школи, мудрі вчителі. Тут Він познайомився і подружився зі святим Григорієм Назіянзином, і обидва вони провадили життя святе, невинне і Боже, даючи всім приклад правдивої християнської дружби. Їх єднала молитва, чеснота і Божий закон. Найбільшим їхнім змаганням і славою було не лишень зватися християнами, але й на ділі бути ними!

В Атенах святий Василій осягнув високу освіту. Найбільше мудрости Він отримав зі Святого Письма, над яким упродовж усього життя просиджував кожного дня довгі години. Святий Василій покинув Атени близько 355 року і повернувся до Кесарії, де став адвокатом і учителем красномовности. Та невдовзі, за порадою своєї сестри святої Макрини, залишив публічне життя, значну частину маєтку роздав убогим, а сам вирушив у подорож до Сирії, Месопотамії, Єгипту і Палестини, щоб розпочати життя пустельника.

Повернувшись додому, Василій пішов у пустелю біля Понту. Там він багато молився, вивчав Святе Письмо і згодом заснував монастир та написав правило монашого життя. Через кілька років Господь покликав святого Василія назад до Кесарії допомагати єпископу Євсевію боронити Церкву від єресі аріанізму. Єпископ запропонував йому Тайну Священства і висвятив його.

Після смерті Євсевія його наступником і єпископом обрали Василія Великого. Своїми проповідями він навертав грішників та поган до Бога і захищав Церкву.

Коли в Нікеї аріяни відібрали у православних християн храм, святий Василій поїхав до Царгорода з клопотанням про нього до самого імператора, який наказав йому розсудити справу. Святий Василій запропонував церкву замкнути і опечатати, ще й сторожу поставити. І сказав, щоб аріяни і православні молилися впродовж трьох днів і ночей, і на чиї молитви Бог чудесно відчинить церковні двері, тим буде належати храм. Не вислухав Бог молитов єретиків. Тоді святий архиєпископ став з людьми перед церквою і, велівши всім молитися, тричі благословив запечатані двері хресним знаменням. І печаті впали самі собою, відчинилися двері і весь народ, благословляючи Господа, ввійшов у Його святиню.

Любов до Святого Письма і вірність його словам допомогли Василію Великому збудувати міцний зв'язок із Богом. Це давало йому силу жити наукою Христа, боронити Церкву та правди віри й допомагати людям пізнавати Ісуса, впевнено йти до неба дорогою Божих заповідей. Своїм життям, молитвою і проповідями святий Василій привів багато людей до Бога і спасіння, тому називається великим. Також ми за прикладом Ісуса та Василія будьмо великі духом: пізнанням Божої любові, молитвою, вірою, надією на Бога – вірністю й отримаємо нагороду Божих дарів на землі і в небі. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист