emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

Неділя всіх святих

Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.

Мт 10, 32-33, 37-38, 19, 27-30

 

У першу неділю після Зіслання Святого Духа Церква вшановує всіх святих як приклад правдивості слів Євангелія і віри в Ісуса Христа. Про святість багато сказано і написано: життя святих і духовні твори. Поняття святості досить широке, бо вона складається з різних елементів: віра і молитва, досконала любов, заповіді, чесноти.

Святість – це передусім прояв глибокої віри людини як міцного зв’язку з Богом. Святість християнина визначає його стосунки з Ісусом, побудовані на основі Божої правди: 10 заповідей, блаженств. Віруюча людина твердо визнає: те, що об’являє нам Бог, правдиве і справді існує, зокрема душа, вічність, Бог, від Якого йде добро. Практичним проявом святості є гідне виконання обов’язків духовного життя і свого стану (подружжя, праця).

Віра сучасної людини часто зводиться до особистих потреб і життєвих справ. На першому місці у неї є не міцний зв'язок із Богом, пізнання Його, а моє „Я”. Бог є переважно для потреб людини. Вона вірить, слухає слова Ісуса, якщо вони відповідають її потребам. Зв'язок з Богом (заповіді, молитва і Святі Тайни) важливий для людини настільки, наскільки задовольняє її потреби. Апостол Павло пише про це так: „…засліплені гордістю… люди гадають, що побожність – засіб прибутку. Бо корінь усього лиха – грошолюбство, до якого деякі вдавшися, відпали від віри. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього. Шукай праведності, побожності, віри, любові, терпеливості, лагідності” (1Тм. 6,4-5).

Якщо Бог і його закон не відповідає особистим потребам людини, не підходить її бажанням, тоді вона не має зв’язку з Ним. Інакше людина не бачить сенсу своїх зв’язків з Ісусом. Віра такої особи не включає питання пізнання Бога, Його правди і закону. Тому у її стосунках з Ісусом Христом немає щирої любові, довіри, а лише власна користь. Така віра не має можливості показати всю свою силу у житті людини, Господь Бога не може вповні об’явити себе їй.

Для сучасної особи не існує об’єктивної правди, норми, а суб’єктивне переконання: моя думка, моє бажання. Відповідно вона не дбає надто про середники, які будують міцний зв'язок з Богом (молитва і Святі Тайни), а тільки про ті, які приносять користь. Тому не переймається Божою правдою і законами, моральними принципами. Мета життя такої людини одна - все визначає добро тіла, вигода і приємність, все інше для неї неважливе. Тому людина шукає легку і просту дорогу до щастя, щоб отримувати все і зараз. Свої вчинки вона пояснює одним аргументом – „Я”: я жінка, я чоловік, я так хочу, мені так подобається, бо інші так роблять, інші мають, а чому мені не можна. Для неї не існує поняття моралі (добра і зла), відповідальності, тобто дбання про спільне добро, бо всім керує особиста потреба, власне добро. Добром є те, що корисне для тіла, а злом – що не дає користі.

У теперішній час демократії і свободи, науково-технічного розвитку рівень етики і моралі у стосунках між людьми не зростає, а маліє. Ми часто чуємо запитання: чому він такий, так поводиться, чому він робить те, а не інше, а чому йому можна, а мені ні. Це можемо пояснити правилом свободи. Більшість із нас керується у житті своєю думкою і бажанням, вибираємо те, що нам подобається і приємне, дбаємо найперше про власне добро. Відповідно інша людина має свої думки і бажання щодо певних речей. Вона має право вибрати те, що їй подобається. Свобода свого „Я” завжди захищає власне добро, а не спільне, тому вона не зближає людей між собою, а віддаляє їх.

Якщо для теперішнього християнина немає значення як поводитися, як вдягатися на роботу і до храму, він не відчуває різниці між храмом і нічним клубом, значить для нього не існує об’єктивної норми, а все відносне. Його віра є лише релігійним звичаєм, вона не впливає на щоденне життя, бо Божа правда не стоїть в його основі.

Висновок із цього простий: якщо Бог для людини не є чимось абсолютним, а відносним, то відповідно і життя мінливе, нестабільне, бо не має міцної основи – вічної, незмінної Божої правди, надійного захисту – опіки всемогутнього Господа Бога. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Адміністратор

Коментарі

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Помилка
Отакої! Схоже, виникла непередбачена помилка. Будь ласка, спробуйте знову або зверніться до адміністратора