Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам.

Мт 6,14–21

Сьогодні маємо неділю сиропусну. Це останній крок у приготуванні до Великого посту. У Євангелії цієї неділі Ісус подає три важливі поради для доброго проведення посту: прощення, пізнання Бога і скарб. Це три орієнтири, які мають допомогти нам глибоко пережити час Великого посту.

Великий піст – це приготування до свята Пасхи як таємниці нашого спасіння.

Ісус Своєю смертю і воскресінням повернув нам гідність Божих дітей, відновив стосунки людини з небесним Отцем, наблизив нас до Нього.

Тож основна мета великоднього посту – відновити нашу любов до Бога, наблизитися до Нього. Щоб осягнути цю мету, Христос пропонує виконати три завдання: прощення, пізнання Бога і скарб Божого Царства.

Тема прощення нагадує нам про недосконалість людини і земного життя. Іноді ми збиваємося з дороги Божих заповідей, відходимо від цілі нашого життя, порушуючи ту чи іншу заповідь. Через працю над прощенням провин Христос надає посту конкретний, практичний вимір, щоб він не зводився лише до тіла – стриманості у їжі, забавах, покутних молитов. Піст і молитва повинні помогти нам примиритися з Богом і ближніми. Бо коли прощаємо і любимо ближніх, то через них правдиво любимо самого Бога. Такий прояв посту є правдивим, набирає духовного виміру і служить добру нашої душі.

Одна віруюча жінка переживала глибокий неспокій через порушення вірності її подругою. Молитву „Отче наш” промовляла до слів „і прости нам провини наші”, а вже наступної частини „як і ми прощаємо винуватцям нашим” не змогла вимовити. Тож звернулася за порадою до свого священника. Отець відповів їй: „Коли молитеся, старайтеся не згадувати свою подругу, а частіше думайте про Ісуса та повторюйте слова, які Він сказав на хресті: „Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять”.

Через місяць жінка прийшла до священника й каже: „Отче, ваша порада допомогла мені. Тепер молюся всю молитву „Отче наш”. Біль гніву на подругу спав з моєї душі”. Бачимо, що тягарі, які не можемо нести самі, зможемо перебороти разом з Ісусом.

Із прощенням тісно пов’язане друге завдання посту - пізнання Бога. Говорячи про піст, Ісус пояснює, що правдивий піст не проявляється лише у зовнішньому, фізичному вимірі, а має передусім духовний вимір, випливає із серця людини. Молитва, покаяння, розважання Божого Слова мають принести нам духовне світло - допомогти глибше пізнати Бога і себе у світлі Божої правди. Чим краще знаємо Бога і Його любов до нас, відкриваємо Божий образ у собі, тим глибше і правдивіше наше покаяння. Бо тоді каємося не лише за порушення норм закону Господнього, а за те, що через різні провини, недбалість втратили Божу любов, ослабили синівський зв'язок із небесним Отцем. Каючись за свої гріхи, ми, як діти Божі, повертаємося до свого люблячого Отця.

Пізнання Бога важливе для нашого спасіння. Воно визначає сенс і мету людського життя. У християнстві мета надає сенс життю. Ми віруємо, що Бог існує вічно і незмінний, Він є джерелом життя і добра для людини. Щоб не траплялося у житті, воно постійно має вартість і сенс, бо з нами завжди є Христос, життя зближає нас до Бога. Коли знаємо особисто Ісуса – свою мету, тоді життя має сенс, бо в його кінці бачимо велику нагороду – любов Бога цілу вічність.

Натомість життя у світі побудоване інакше. Людина часто шукає речі, які мають сенс для неї, тоді в них бачить мету життя. Якщо таких сенсовних речей не знаходить, то не бачить мети життя – для чого жити на світі.

Покаяння, яке випливає з любові до Бога і проявляється у прощенні провин ближнім, приносить важливий плід: пізнавши правдивий образ Бога і Його любов, ми обираємо Ісуса скарбом свого життя. Бо розуміємо, що Бог є джерелом нашого життя земного та вічного, його основою та захисником, скарбницею всякого добра, яке чинить нас щасливими.

Підсумовуючи ці три поради Христа щодо посту, можемо сказати, що піст – це не лише суворі обмеження, понурий вигляд, а душевна радість через пізнання Божої любові. Адже там, де присутній Христос і Його любов, усе має вартість, там панує радість і душевний спокій, бо з нами є Ісус – джерело миру. Хай у здобуванні прощення, пізнання Бога й духовних скарбів допоможуть нам слова апостола Павла: „Я навчився задовольнятись тим, що маю. Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене” (Флп 4,11-13), „Для мене бо життя – Христос” (Флп 1,21). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, редемпториста з Нюарку (США)