Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох.

Лк 14,16-24

Коли настає Неділя Праотців, вона вказує на те, що вже близько кінець року і ми наближаємося до великого торжества – Різдва Ісуса Христа. Притча про весільну гостину, яка читається цієї неділі - це запрошення не лише до якоїсь приємної події, а до надзвичайної радості – народження Божого Сина.

Цей уривок Євангелія показує нам, що Бог кличе всіх іти за Ним, запрошує до Себе. Слово «багатьох» у притчі означає – всіх. Це справді так. Немає людини, якої Господь би не кликав, не хотів бачити у Своєму Царстві! З любові Бог створив кожну людину для вічності, щоб була разом із Ним. Тому бажає всім дарувати Свою любов. Через Тайну Хрещення кожен із нас отримав запрошення до участі у Царстві Небесному. Тепер від нас залежить, що ми з ним зробимо, як його зреалізуємо. Чи будемо провадити християнський спосіб життя, шукати Ісуса в житті, аби Він обдарував нас, подібно як гостей на весіллі, любов’ю, а через неї радістю і щастям на землі та в небі.

Притчу про весільну гостину Ісус завершив словами, що, крім покликаних на неї, є ще й вибрані. А хто такі вибрані? Небесний Отець, з любові подарувавши людям життя, через Ісуса Христа усіх вибрав до участі у Божому Царстві. Вибрані - це ті, які самі себе вибрали, бо вирішили відповісти на цей Божий заклик з уст Ісуса: „Шукайте перше Царства Божого та його справедливості, а все те вам додасться”. Вони вибрали Бога як найбільшу цінність для себе: основою свого життя, джерелом добра та щастя.

Прикладом здійснення запрошення до радості з Господом є праотці – патріярхи Старого Завіту: Адам, Авель, Сет, Енох, Ной, Сим, Яфет, Авраам, Лот, Ісаак, Мелхіседек, Яків і Йосиф. Сьогодні почитаємо їх окремою службою, яка є немовби початком того торжества, з яким Церква святкує Різдво Христове.

Святі Праотці – патріярхи – свято жили і свято померли. Але їхні душі після смерті не могли оглядати Бога. Перебуваючи в окремо призначеному місці, вони очікували приходу Спасителя, і щойно по Його смерті, коли Христос вступив до аду, тоді відчинилося для них небо і вони лицем в Лице побачили свого Сотворителя і Господа.

Ісус закінчує притчу словами, що багато покликаних, але мало вибраних. Мало тих, які шукають і вибирають Бога в житті. Бачимо, як усі троє запрошених в різний спосіб відмовляються або, радше, знаходять виправдання, чому вони не можуть прийти на цей бенкет, відповісти на запрошення.

Погляньмо на наше життя: з одного боку, ми усвідомлюємо, як би мали жити, як нам треба чинити в певних обставинах, бо знаємо Божі Заповіді. А з іншого – що в нас виходить натомість? Бачимо, як ми відповідаємо на той Божий поклик. Завжди знаходимо причини, чому так не живемо, чому так не чинимо. Хтось каже: Я змучений після роботи чи дороги і не маю сили молитися перед сном, піти до храму на Службу Божу. Не піду до церкви, а буду молитися, слухати Літургію вдома, бо карантин, щоб не заразитися вірусом. Молоді пояснюють свою поведінку тим, що перед одруженням хочуть пожити разом, аби краще пізнати майбутнього чоловіка чи жінку. Інша людина виправдає себе словами, що спочатку звернуся по допомогу до ворожки, бо до неї ближче йти, ніж до церкви. Дорослі іноді говорять: „Я ще не старий, не вмираю, вийду на пенсію, тоді буду ходити до церкви, посповідаюся”. Дехто виправдовує свої вчинки, поведінку, кажучи, що я мушу так поводитися, порушувати заповіді, бо такий час, такі обставини, інші так роблять.

Один молодий чоловік, який ніколи не молився, не ходив до Церкви, занедбував свої релігійні обов'язки, йдучи біля храму, побачив таблицю, на якій було написано: „Якщо би Бог любив тебе так, як ти Його любиш, де був би ти сьогодні?” Ці слова, немов грім із ясного Неба, вдарили нещасну душу цього юнака, і він раз у раз запитував сам себе: „Якщо би Бог любив мене так, як я Його люблю, де був би я сьогодні?” Він почав глибоко задумуватись над своїм безбожним життям, і йому стало шкода, що він віддалився від Бога. Божа ласка увійшла у його душу, він розкаявся, змінив своє життя і став ревним християнином.

Існує народна мудрість: „Якщо хтось хоче виправдатися, то завжди шукає причини, а хто хоче відповісти на запрошення Бога, то завжди знайде можливість”. Справа покликаних і вибраних – це питання важливості Ісуса та Його правд у нашому житті.

Різдво Христове дає нам можливість ще раз обдумати значення цього Божого запрошення і самого Бога для нас. Ісус приходить на землю і запрошує нас шукати щастя разом, переживати його радість з Ним на землі та в небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист