Один чоловік справив велику вечерю й запросив багатьох.

Лк 14, 16-24

Кожна чергова неділя після Зелених свят поступово віддаляє нас від радісної події – Зіслання Святого Духа. Але одночасно вони зближають нас до іншої радісної події у церковному році – Народження Ісуса Христа. Тоді Святий Дух духовно зміцнив апостолів, додав їм відваги проповідувати Євангеліє після розлуки з Господом. Вони сміливо і з радістю свідчили свою віру і любов до Ісуса Христа як Спасителя людства. Нині нашою радістю є Божий Син, який прийшов на землю і народився у Вифлеємі від Діви Марії, щоб нас спасти для життя вічного.

Сьогодні у Євангелії читаємо притчу про весільну гостину. Весілля – це радісна подія, бо народжується нове подружжя, нова майбутня сім’я – спільнота любові. А де панує любов, там є радість. Зміст притчі звертає нашу увагу і приготовляє духа до приходу на землю Божого Сина. Бог, який є любов’ю, народився як людина від Діви Марії, став видимо присутнім між нами. Це для нас надзвичайна нагода радіти, коли Бог є з нами, так легко можемо відчути, отримати Його любов через Ісуса.

У другу неділю до Різдва Христа Спасителя Церква вшановує пам’ять праведників Старого Завіту, яких називаємо Праотцями або патріярхами. Ними були: Адам, Авель, Сет, Енох, Ной, Сим, Яфет, Авраам, Лот, Ісаак, Мелхіседек, Яків і Йосиф. Через них Бог об’являв людям правду про себе, приготовляв їх до приходу Месії – Ісуса Христа, який відкупив людство з неволі гріха. Господь лише ознайомив їх зі своїми обітницями, які здійсняться у майбутньому. Хоча патріярхи не бачили Божого Сина на землі, але раділи тим, що Бог є з ними і вчинив їх учасниками свого задуму спасіння людства. Тому почитання Праотців є немовби початком того торжества, радості, з якою свята Церква святкує Різдво Христове.

Святість Праотців полягає у тому, що вони прийняли слово Божої правди і ним жили, а тим самим прийняли Бога у своє життя, хоч не бачили Його тілесними очима.

Прийнявши з твердою вірою об’явлені їм Богом правди, вони наповнили серця патріярхів великою радістю і щастям.

Коли приготування до весілля чи якоїсь важливої події наповняє нас радістю, то ще більше радості отримуємо від участі у цих подіях. Так само думка про наближення Різдва Христового, його важливість для нас, запалює у душі перші промені радості. Надзвичайна радість наповнить нас, коли станемо учасниками таїнства народження Ісуса Христа, присутності Бога з нами. Чи ж можна не радіти, коли Божа любов так близько, сильно і відчутно дотикає нас. До такої правдивої радості постійно запрошує нас апостол Павло словами: „Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого уявлення, берегтиме серця й думки ваші у Христі Ісусі” (Флм 4,4-8).

Великим джерелом Божої радості для нас є слова і події із життя Ісуса Христа. Чим більш важливі вони для нас, тим більше радості панує у серці. Це свідчить про силу нашого зв’язку з Богом. Чим сильніший духовний зв'язок людини з Господом, тим більше радості – плодів любові отримуємо, як потвердження правдивості нашої віри у Христа. Коли віримо в Ісуса і любимо Його з переконання, а не зі звичаю, Він дає нам особливі докази Своєї любові до нас, і це чинить нас щасливими, додає радості на душі. Це бачимо на прикладі поведінки запрошених у притчі. Ті, що погордили запрошенням пана, втратили щастя. Вони поміняли Божу радість на земну, дочасну. Інші гості, які прийняли запрошення чоловіка, хоч не очікували того, раділи, були задоволені весіллям, знайшли у житті щастя, бо зустріли Бога.

Хай приготування до різдвяних свят не зводиться до звичаїв, а зустрічі з Христом, готовності прийняти слова Спасителя і Його самого у своє життя. І разом із Ним щастя прийде до нас. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Тараса Свірчука, ЗНІ з Нюарку (США)