Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово.

Йо 17,1-13

Напередодні Зіслання Святого Духа встановлено Неділю святих отців. У ній вшановуємо учасників першого вселенського собору в Нікеї. Коли на початку четвертого століття припинилося жорстоке переслідування Церкви римськими імператорами й християни отримали можливість вільно збиратися на молитву та визнавати свою віру, почали виникати різні фальшиві науки, які заперечували божество Ісуса. Диявол, який не зміг зруйнував Христову Церкву ззовні, почав руйнувати її з середини всякими неправдивими вченнями. Тоді отці Церкви у 325 році зібралися разом у Нікеї, щоб засудити фальшиву наука Арія, який навчав, що Христос не є Божим Сином та Спасителем. Таких соборів у першому тисячолітті було вісім, які сформували символ віри християн.

Отці першого вселенського собору в Нікеї та усіх наступних соборів подають нам приклад правдивої побожності та відповідальності у справі спасіння, дбання про власне й спільне добро. Єпископи первісної Церкви добре пам’ятали слова Христа, що ,,Царство Небесне здобувається силою”, тобто ревною і наполегливою працею, належним використанням Божих дарів, відповідальним ставленням до своїх обов’язків.

Двадцять перше століття наповнене духом надмірної свободи та неправильного її розуміння. Багато осіб керується таким правилом: хочуть мати багато прав і мінімум обов’язків. Теперішній стан у світі називають ерою споживання. Сучасна людина хоче все отримувати й за ніщо не відповідати.

Надмірна свобода веде до порушення здорового порядку цінностей, немає єдиної основи для всіх. Багато осіб мають свої критерії оцінки цінностей, вважають ними те, що відповідає їхнім бажанням, потребам. Найцінніший дар життя люди сприймають як приватну власність, розпоряджаються ним на свій розсуд. Проявами цього є аборти, евтаназія, недбале ставлення до здоров’я людей і медицини, різні шкідливі звички, ігри. На першому місці стоїть власне, а не спільне добро. Сьогодні основу життя становить зв’язок особи з речами, а не стосунки між людьми. Це порушує здоровий порядок життя, що людина живе для речей, а не речі служать для добра людини. Гасло сучасної людини: ,,Не важливо, ким ти є – духовні цінності, а що ти маєш – твої матеріальні речі”.

Присутність отців на першому Нікейському соборі – це також приклад правдивої побожності. Знання й розуміння Божого закону, правд віри, ревна молитва, щира любов пастирів Церкви дали їм силу й відвагу захищати Христову науку та її правильне розуміння, стояти на сторожі добра вірних. Тверда віра, непохитна надія на Бога допомогли отцям створити міцну єдність із Богом, давали силу вірно йти за Христом, перемагати в житті усі перешкоди злих духів.

Побожність теперішніх християн не приносить великих плодів, бо немає надійної основи. Їхнє духовне життя часто є поверхове. Їм бракує знання й розуміння правд віри та Христової науки, особистого пізнання Бога, живої зустрічі з Ісусом на молитві, Літургії, у Святих Тайнах та в Божому Слові, міцного зв’язку з Богом. Тому їх часто й легко перемагають гріхи маловірства, спокуси самолюбства, матеріальна вигода, знеохота, зневіра. Духовне життя відбувається переважно на рівні традиції, обов’язку, а не особистої потреби Бога.

На прикладі отців першого вселенського собору Церва приготовляє нас до великої події – Зіслання Святого Духа. Святістю свого життя вони нагадують нам слова Ісуса, що зерно Божої правди та дари Святого духа потребують доброго духовного ґрунту, щоб вони могли принести щедрі плоди. Душа людини може стати цим добрим ґрунтом для Божої ласки з допомогою постійної і ревної молитви, терпеливості, покори, надії на Бога, Святих Тайн, наповнення себе Божою правдою та любов’ю. Тоді наше життя наповниться добром, у в серці буде спокій і радість, які подарує нам Ісус через прихід Святого Духа. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист