«Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним».

Йо 9,1-38

Оздоровлення Ісусом сліпонародженого – це останній приклад духовного світла правди та любові у великодньому часі. У цій події важливу роль відіграє правда. Правда є дорогою для Божої любові до людини. Бо ми спочатку дізнаємося про існування потрібної речі, пізнаємо її, а тоді отримуємо. Коли говоримо про Божі дари, то спершу пізнаємо Бога – джерело добра, а особливо найбільшого дару – любові. А тоді отримуємо їх з допомогою молитви, Святих Тайн чи ближніх. Про це свідчать слова Христа: „Пізнайте правду і правда визволить вас”. Або іншими словами: „Пізнайте любов і любов звільнить вас від гріхів, недуг і проблем”.

Правда є головною темою у ситуації сліпонародженого чоловіка. У ній присутні три моменти чи способи ставлення до правди.

У випадку оздоровленого хлопця, Божа любов прийшла до нього в два етапи. Ісус сам зустрів сліпого й оздоровив його за власним бажанням: помазав його очі гряззю й наказав піти вмитися в Силоамській купелі. Ці два середники повернули сліпому тілесний зір. Тут хлопець пізнав Спасителя лише частково, знаючи Його ім’я Ісус. Вкінці цієї події Христос вдруге зустрівся з юнаком і об’явив себе як Син Чоловічий. Сліпий особисто пізнав Христа як Божого Сина і увірував у Нього. А оздоровлення розпізнав як дар Божої любові, яку об’явив йому Господь. Просвітлений цією любов’ю, чоловік вибрав Ісуса основою свого життя і пішов за Ним.

Правда про оздоровлення сліпого та Божество Ісуса стала каменем спотикання, неподоланною перешкодою для фарисеїв. Вони сумнівалися в тому, що чоловік справді був сліпим, а Христос є Месією, Божим посланцем. Фарисеї знали Господній закон і дотримувалися його букви, але у виконання закону не вкладали дух любові і це завадило їм, щоб через оздоровлення сліпого пізнати Ісуса як Божого Сина. Бог, створивши світ, шість днів призначив для людини, а сьомий день для Себе. Шість днів людина могла працювати, забезпечувати свої життєві потреби. Субота у Старому Завіті належала Господу, тоді Він міг діяти, служити людині. Однак фарисеї розуміли суботній відпочинок як обмеження будь-якої праці. Цим заборонили також Богові діяти, помагати людям. Тому не розуміли поведінки Христа, який оздоровляв у суботу, не увірувати в Нього як Месію.

Подібна проблема проявилася у поведінці батьків сліпонародженого. Вони вірували в Бога, молилися в синагозі. Але коли треба було засвідчити вчинками правду, що їхній син народився сліпим і Бог через Ісуса оздоровив його очі, страх перед людьми переміг у них віру у всемогутність Бога і любов до Нього. Бо вірували й любили Господа розумом, а не серцем.

Одного разу злодій заліз до Церкви, щоб обікрасти її. Все ніби добре проходило, але раптом почувся голос дзвону, який розбудив сторожа. Сторож вискочив зі своєї сторожки і зловив злодія. Виявилось, що злодій в темноті випадково зачепив за шнурок і дзвін задзвонив. Злодій почав нарікати на дзвін: „Ох, якщо би не твій довгий язик і порожня голова, то у мене було би все добре, а так прийдеться відповідати". Як важливо, аби наша віра і любов не були порожніми, не зводилися до дотримання лише букви закону, а були наповнені духом любові, живим, особистим зв’язком з Ісусом. Тоді Христос зможе вчинити наше життя повноцінним, наповнити любов’ю і добром.

Коли говоримо про правду, вона має два прояви. Правдою є Божа наука та сам Ісус: „Я – дорога, правда і життя”. Правда – це не тільки буква закону, а особистий зв'язок любові з Ісусом.

Пізнавати правду – це відкрити найбільшу істину, що Бог є любов’ю і безмежно любить нас. Жити правдою, означає керуватися не її буквою, а духом любові, переживати її як ставлення до Христа.

А тим самим довіряти Богові: слухати голос Ісуса і йти за Ним. Сліпонароджений послухав пораду Христа, умився в Силоамі й став здоровий. Якщо йдемо за голосом, світлом правди, вона приносить нам любов, яка оздоровляє нас, єднає з Богом і чинить щасливими. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист