Тож воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він відкрив мені очі.

Йо 9, 1 – 39

Розповідь про сліпонародженого продовжує тему євангельських уривків минулих неділь. Це останній у великодньому часі приклад, свідчення про пізнання Христа і дорогу віри. Сьогоднішнє Євангеліє ще раз нагадує, що однією з нагод зустріти і пізнати Ісуса є хвороби та події у житті.

Ситуація розслабленого і самарянки дещо відрізняється від ситуації сліпонародженого. Ці двоє не знали Христа до свого оздоровлення чи навернення. Сліпий після оздоровлення загально знав Спасителя як чоловіка на ім’я Ісус. А потім поступово пізнає Його повністю як Сина Чоловічого. У дискусії із фарисеями віра сліпого швидко зростає. Він переконливо свідчить про Ісуса як Господа.

Історія сліпого має одну особливість, що пізнання ним правди про Ісуса Іван називає Божим світлом. Зустріч людини з Ісусом і пізнання Його наповнені любов’ю, яка несе позитив у життя. Іван називає це світлом. Коли Ісус присутній у нашому житті, воно наповняється світлом: позитивами, відповідями на питання, надією. Боже світло – це правда про присутність добра у житті тепер і в майбутньому. Адже Ісус Христос є добром і джерелом добра. Він, як Бог, постійно присутній у світі. А разом із Ним присутнє добро, духовне світло – правда про любов Бога до людини. Апостол Іван називає Бога любов’ю. А правдива любов завжди зігріває серце людини, приносить світло надії на краще майбутнє.

Це бачимо в ситуації сліпонародженого. Фарисеї знали багато про Бога, але не пізнали і не прийняли Його любов в особі Христа. Бо шукали її в букві закону, а не в особі. Зате сліпий через оздоровлення пізнав правду про любов Бога, яку отримав від Ісуса. Прийняв Його як Божий знак, пророка. Визнаючи це, світло правди наповнило юнака. А фарисеї, хоч знали закон, залишилися у темряві особистого незнання Бога і любові, не прийняли Його. Вони зосередилися на причині хвороби, а не роздумували про її мету. Через брак світла Святого Духа не розуміли, що Бог любить людину також у хворобі, а через оздоровлення приходить і дарує свою любов.

Один хлопчик народився сліпим. Йому зробили операцію й він прозрів. Коли син побачив квітучий сад, блакитне небо і яскраве сонце, він вигукнув: - О, мамо! Чому ти не сказала мені раніше, що цей світ такий гарний? – Я намагалися тобі пояснити, але ти не міг зрозуміти мене, відповіла мама зі слізьми на очах. Хлопчик цілими годинами роздивлявся все навколо і не міг намилуватися красою Божого світу. Так воно є й духовно.

Коли Господь відкриє людині духовні очі, тоді вона втішається красою того світу й того щастя, яке є в Ісусі Христі.

Духовна темрява – не визнати і не прийняти Ісуса як Бога і джерело життя. Вона опановує людину, коли не пізнає правду про Бога, людину і світ. Або коли шукає лише причину проблеми, а не мету.

Коли стикаємося з якимись складними ситуаціями, то люди слабкої віри зосереджують свою увагу на питанні: Чому це сталося? Хто винуватий в цьому? Їхня увага зосереджена на собі, думають про себе. Віруюча людина ставить інше запитання: Для чого це сталося? Яка мета цього? Що Бог хоче сказати через цю подію, обставини, яке добро бажає дати мені. Такою поведінкою людина шукає Бога, дорогу до Нього, те, що єднає з Ним, а тим самим очікує відповіді від Господа.

Пошук причини проблеми – половина відповіді на питання. Це сприйняття або несприйняття Христа. Однак ситуацію змінюють не причини, а дії, мета – для чого це сталося, яке конкретне добро вона несе. Мета спонукає людину до співпраці з Богом у пошуках цього добра, з’єднання з Ним, як джерелом добра, життя і щастя. Мета чуда сліпонародженого для євангелиста Івана – не власна, земна вигода: мати здоров’я, могти працювати, самостійно обслуговувати себе, здійснювати бажання, мрії. Сенс життя не в здоров’ї, достатку, а в зв’язку любові з Богом, бо Він є джерелом добра і щастя людини.

У житті людей слабкої віри Христос часто стає засобом до вирішення проблем, ніж метою, цінністю. Їхньому життю бракує глибшого сенсу: духовного світла Божої правди, оптимізму, надії на добро. Такі особи у труднощах швидко зневірюються, падають духом, втрачають надію на поправу ситуації.

Віра сучасної людини дуже матеріальна – Ісус має прийти, щось зробити і піти, а в центрі життя залишається далі людина, особисті справи, а не Христос. Тому немає світла у її житті – глибокого сенсу життя, а лише існування – заспокоєння потреб тіла. А Ісус каже: „Я – дорога, правда і життя”, а не речі.

Розуміння правди, сенсу віри важливе для нас, бо допомогло сліпому відрізнити світло від темряви: можливості людини і Бога, відвагу віри і любові до Бога, визнати, що Ісус – джерело і сенс життя.

Євангеліє про сліпонародженого вказує на важливість пізнавати Ісуса і закликає нас сьогодні, не боячись труднощів, відкинення чи навіть переслідувань, відважно йти за Христом, свідчити Його правду, яка наповнить світлом добра й любові життя і кожну людину. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Сяргея Гончарова, ЗНІ з Нюарку (США)