Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила.

Йо 4, 5-42

Історія навернення самарянки продовжує і поглиблює тематику Пасхи Христової як духовного світла для людства. Істотою цього світла є Божа правда і любов. Навернення Ісусом жінки з Самарії – це ще один приклад любові як духовного світла для людини. Як воно проявилося в ситуації самарянки.

Під час однієї подорожі Ісус зупинився біля криниці Якова, щоб відпочити. Не передбачаючи цього, до криниці прийшла жінка самарянка набрати води. Щоб зрозуміти духовне значення цієї події, придивимося уважніше до її деталей.

На перший погляд зустріч Христа з жінкою самарянкою виглядає випадковою. Принаймні жінка цього не планувала й не думала про таке. Однак у Бога немає нічого випадкового. Він все наперед передбачає для добра людини. Першим проявом світла у нинішній євангельській події є Боже провидіння. Оскільки Господь знає кожну людину і її життя, Він укладає всі події так, аби вони служили для більшого її добра земного й духовного, пізнання Бога, з’єднання з Ним задля спасіння. Таким чином, немає чогось несподіваного, непередбаченого, якихось темних моментів на нашій життєвій дорозі, де би Ісус не був присутній з нами. Відповідно все, що трапляється в нашому житті, наповнене змістом і сенсом, тобто добром, духовним світлом – присутністю Христа.

Коли хтось у житті зустрічає мало добра або важко його здобувати, у такої особи виникає відчуття втрати вартості й сенсу життя і самої людини. Але як віруючі особи, розуміємо, що наше життя залежить не від земних речей, а від Бога. Він є джерелом нашого життя і добра в ньому. Всього того, що чинить нас щасливими.

Якщо Бог є любов’ю, то Він завжди любить нас однаково, незалежно від обставин, постійно пам’ятає про нас. Тому ми все важливі для Господа.

Ми самі й наше життя постійно мають сенс. Потрібно лише шукати Христа, вміти пізнавати Його в житті, а в Ньому і з Ним завжди знайдемо щастя. Важливо навчитися бачити різні життєві ситуації як нагоду пізнати Ісуса, знаки Його присутності в нашому житті.

Наступний момент у нинішній євангельській події – це криниця. Ісус невипадково вибрав криницю Якова як місце зустрічі з самарянкою. Вона символізує Христа як джерело життя й добра. Під час розмови Спасителя з жінкою самарянкою, Він показав, що знає все про неї та її життя. Тим самим дав їй пізнати Себе як Бога. Ісус наповнив цю зустріч духовним світлом правди і любові. Пропонуючи жінці живу воду, Господь заохочував її, аби прийняла Його Самого як найбільший дар і справжнє щастя для людини. Бо Христова правда і любов – це жива духовна вода, яка заспокоює будь-яку людську спрагу. Ісус, допомігши самарянці пізнати правдивого Бога й себе саму, наповнив її світлом правди і любові.

Проявом цього духовного світла є слова жінки самарянки: „Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він?” (Йо 4,29). А також свідчення мешканців Сихару: „Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу” (Йо 4,42).

Яким був шлях світла Божої правди й любові до серця самарянки? Ісус розпочав зустріч із жінкою зі знайомства, просячи напитися води. На початку розмови Господь дає їй глибше пізнати Себе як пророка і пізнає її саму або радше показує, що, як Бог, знає все про неї. Божий Син об’являє жінці самарянці правду – світло про гідність людини, що Бог любить однаково всіх людей, незалежно від походження чи становища, кожному бажає щастя земного і вічного. Поступово розмова переходить до теми матеріальних і духовних дарів. Христос відкриває жінці правду, що Він, як Бог, є джерелом добра і щастя кожної людини, може заспокоїти всі її прагнення. Тоді Спаситель розкриває наступну тему діалогу – про єдиного Бога і правдиве поклоніння Йому. Цього Бога самарянка бачить і пізнає в Ісусі.

Самарянка, просвітлена словами Христа, несе світло Божої правди і любові мешканцям свого міста. Тут стається ще один прояв Божого світла: освячення однієї особи служить освяченню і спасінню інших. Коли добре знаємо Бога і маємо особистий зв'язок із Ним, то помагаємо іншим пізнати Христа, з’єднатися з Ним у правді і любові. Таким чином через обставини, події та особи світло Божої правди і любові наповняє наше життя та поширюється по всьому світі. Все наповняється Божою присутністю.

Одного дня з Італійського порту виплив великий корабель, на якому знаходилось 1 200 пасажирів. І раптом серед ночі біля Бразилійських берегів корабель вийшов із ладу, де цілими годинами погружався у воду, а порятунку не було жодного. Коли паніка серед людей доходила до найбільшого рівня, раптом в темноті показалось світло корабля-рятувальника, який плив на порятунок. Чи не таким є наше життя. Ми інколи цілими роками потопаємо в гріхах, але є лише одна надія - на Бога, яка може врятувати нас для вічності, щоб не загинути на віки!

Якщо порівняємо ситуацію розслабленого 38 років і жінки самарянки, то побачимо, що Христос наповняє нас світлом правди і любові через життєві ситуації: хвороби і труднощі долі. Просімо часто Ісуса про дар пізнавати Його присутність, допомогу та опіку в житті і Він щедро наповнить нас світлом правди і любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист