Довідавшися, що він вже дуже довго нездужає, каже до нього: – Бажаєш видужати?

Йо 5,1–15

Події, які чуємо у Євангелії в неділі великоднього часу, – це не просто випадкові історії. З їх допомогою Церква старається зміцнити нашу віру у Божу любов і милосердя. З любові до людей Ісус прийшов на землю, помер на хресті й воскрес із мертвих, щоб ми могли знову отримати Божу любов та стати учасниками Божого Царства й життя вічного.

Прикладом милосердя Ісуса є оздоровлення чоловіка, який був розслаблений тридцять вісім років. За цей час ніхто не допоміг йому одужати, хоч була можливість стати здоровим через обмиття у силоамській купелі. Ця купіль у Єрусалимі звалась по-єврейськи Витесда, тобто дім милосердя. Однак хворий став здоровим не через воду, а завдяки Божому милосердю, яке дарував Христос.

В історії цього розслабленого бачимо три прояви Божого милосердя. Найперше, що за тридцять вісім років недуги Бог не забув про нього й прийшов йому на поміч через Ісуса Христа. Другий знак милосердя, що Ісус, перебуваючи в Єрусалимі, Сам знайшов хворого й зцілив його. Зробив це не з примусу чи обов’язку, а з любові, за власним бажанням. Третій прояв милосердя Бога до розслабленого, коли Ісуса зустрів його після зцілення у храмі й промовив: ,,Оце ти видужав, не гріши ж більше, щоб що гірше тобі не сталось”. Цим Спаситель показує, що дбає про цілковите оздоровлення людини: не тільки її тіла, а також душі та історії життя. Христос відкрив чоловікові правду, що гріх був причиною його хвороби. А також об’явив, що турбується теж про майбутнє людини, старається захистити її від гріхів, аби зло не завдавало їй нової шкоди.

Вказуючи на гріх, як причину хвороби, Ісус дав пізнати розслабленому ще одну правду, що Бог є основою життя та джерелом добра для людини. Тому треба уникати гріхів, аби вони не руйнували зв’язку з Богом, Який є для нас джерелом життя та здоров’я.

Ця остання правда спонукає до роздумів над основою нашого особистого та суспільного життя. У земному житті існує закономірність, що кожна річ має свою основу. Дім будують на міцному фундаменті, добре взуття потребує надійної підошви, якість вина залежить від сорту та зрілості винограду, а смак хліба визначає якість муки. Подібно плоди нашої побожності та віри залежать від їхньої основи – глибокого особистого пізнання Ісуса у молитві, Святих Тайнах, Євангелії. Перші правди віри, пізнання Бога отримуємо вдома від батьків, у школі, на уроках катехизації. А потім потрібно зміцнювати, удосконалювати віру та зв'язок із Богом власною духовною працею. Із допомогою тривалої молитви, частої участі у Службі Божій і Святих Тайнах, читання Святого Письма маємо переходити від загального до особистого пізнання Ісуса. Тоді будемо виразно бачити присутність Христа у житті, мати впевненість у Його допомозі та опіці, не будемо сумніватися в успіхах молитви та надії на Бога. Матимемо спокій у душі, що життя стане добрим.

Так само родина, суспільство потребують міцної основи. Їхню надійну основу становить власна праця та особиста відповідальність кожного члена. Бо з особистого добра складається добро спільне. Добро кожної людини переростає у добро народу та держави. Тобто любов до ближніх та Бога починається з любові до себе самого. Як особа дбає про власне добро, так дбає про ближніх. Аби перемогти у війні з Росією, здобути свободу й незалежність для України, забезпечити собі належний рівень життя, маємо покладати надію не лише на поміч інших держав, а надіятися передусім на Бога та на себе. Створювати міцну основу держави через наполегливу працю над собою та особисту відповідальність кожного з нас. Ця праця проявляється у здобуванні якісної освіти, глибокому пізнанні правди, розвитку власних талантів, здібностей, можливостей робити добро, дбати про справжні цінності, любити й цінувати власну мову, культуру, історію як Божі дари. Коли будемо працювати самі над власним добром, тоді й Бог допоможе нам. Якщо навчимося любити, поважати й цінувати себе, зміцнювати єдність між собою, тоді й інші народи будуть поважати нас, допомагати та захищати.

Це бачимо на прикладі розслабленого. Він прикладав свої сили, щоб дістатися до овечої купелі. За тридцять вісім років хвороби чоловік навчився покладати надію лише на себе та на Бога. Бо ніхто з людей не допоміг йому спуститися в купіль і звільнитися від хвороби. Розслаблений жив надією на зцілення кожного дня. Христос бачив його надію на Бога, бажання ходити й чудесно оздоровив. Міцна духовна основа розслабленого: бажання та надія знову ходити допомогли йому стати здоровим, прийняти оздоровлення як прояв Божого милосердям, яке дарував йому Ісус.

Тож дбаймо про міцну основу побожності: тверду віру, непохитну надію, ревну працю й Христос щедро наповнить нас потрібними дарами, запевнить успіх у праці та в боротьбі з труднощами. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист