emblem
Меню Закрити

Написати священику

(Тут ви можете запитати про свята, пости, сповідь, покликання, сімейні стосунки, Церкву та багато іншого)

Неділя розслабленого

Устань, візьми ложе твоє й ходи!

Йо 5,1-15

У третю неділю радісного великоднього часу роздумуємо над оздоровленням розслабленого 38 років чоловіка. Ця подія відкриває нам однин із важливих аспектів Пасхи Христової. Воскресіння Ісуса Христа з мертвих називають світлою подією, світлом для світу. А тим світлом є правда, що Господь тілесно воскрес із гробу і надалі живий. А зокрема правда про безмежну любов Бога до людини. Ісус з любові умер на хресті, щоб дарувати нам прощення гріхів і третього дня воскрес із мертвих, відчинивши нам двері раю.

Воскресіння Христове – це світло любові для нас.

Блаженніший Святослав у цьогорічному великодньому посланні говорить про світичі віри, надії і любові, з якими йдемо до гробу Спасителя. Ми зустрічаємо воскреслого Христа, несучи наші світичі діяльної любові до Бога і ближнього. Як у мудрих дів з євангельської притчі (пор. Мт. 25,1-13), ця пандемічна ніч очікування на прихід Жениха заряджала наші світильники ділами милосердя і служіння ближньому. Ми зрозуміли, що зможемо знайти вихід у складних обставинах життя лише тоді, коли творитимемо справжні й живі християнські спільноти взаємодопомоги і жертовного служіння одне одному. Світич любові до ближнього в нас не згас і в цю пасхальну ніч дозволив нам вийти назустріч воскреслому Христові!

Світлом любові для нас є сам Ісус. Прикладом такого світла є оздоровлення розслабленого чоловіка у Витесді. Правдива любов бачить потреби іншої людини та готова їй допомогти. Не чекає, коли її попросять, але сама проявляє ініціативу. Придивімося уважніше до цієї події. Христос, зустрівши хворого, не ставить йому жодних вимог, як в інших випадках, не питається про віру, лише запитує: „Бажаєш видужати?” Спаситель сам знайшов хворого й запропонував йому оздоровлення. Коли розслаблений не знав, що саме відповісти, почав розповідати про брак товаришів, аби могти скористати з купелі й стати здоровим. Тоді Христос сказав розслабленому: „Устань, візьми ложе твоє й ходи!” Добровільно вилікував його.

Цим Господь показав ще один важливий прояв любові. Правдива любов зажди просвітлена духом жертовності й безкорисливості. Вона керується мудрістю, що „Більше щастя - давати, ніж брати” (Ді 20,35).

Чим більше проявляємо любові, тим більше вона зростає в нас, удосконалюється, отримуємо її від інших. Співчутлива, безкорислива й жертовна любов наповняє людину духовним світлом.

Така людина стає світлом для інших, як казав Христос: „Ви - світло світу” (Мт 5,14).

Молодий Кіндрат тридцять дев'ять років блукав широкими світами після здійснення важкого злочину... А тепер повертався так, як повертаються всі ті, що коли-небудь вірили, що втечуть від свого злочину. На місці, де він колись вчинив вбивство, люди збудували каплицю. Кіндрат підходить і читає напис: "Капличка каяття". Проминуло багато часу, і всі забули про це, але чи він забув? Йому завжди стояло перед очима тіло вбитого, і він повсюди шукав спокою, але ніде не знаходив його.

З цікавості Кіндрат підійшов до каплички і, знесилений, там заснув. Вночі, як він спав, почув голос: "Ти прийшов сюди, де колись пролив людську кров, тут вмираючий колись шукав порятунку, тут було чути його останні слова і останній віддих. А знаєш, що він тоді говорив? Він простив тобі, своєму вбивці, та просив Бога, щоб простив тобі гріхи. Тут він упав, тут текла його кров, і все це відбувалось тут, де ти тепер спочиваєш і спиш дуже добре і глибоко. А глянь, ось тут Ісус Христос, Він не спить, з Його очей капають сльози, Він довго виглядав і очікував на тебе. І добре, що ти прийшов..."

Задзвонив церковний дзвін. Кіндрат пробудився, пригадав, що сьогодні неділя. Люди йшли до Церкви, пішов і він із ними. Один із священників сповідав. Кіндрат звернув тривожний, боязкий погляд на сповідальницю, там чекало його прощення, але ж як приступити. Вже проминули роки, як він не сповідався. І тепер диявол шептав йому: «Не йди до сповіді, бо твій злочин все одно не проститься тобі, бо це є дуже важкий гріх». Вже всі люди висповідались, священник виглядає із сповідальниці і бачить ще одного чужинця. Кіндрат відкидає нашіптування диявола, набирає відваги і через хвилю вже стоїть на колінах перед сповідальницею. І тут він, якому здавалось, що назавжди помер для Бога, ожив, навернувся з далекої дороги, з чужої сторони і повернувся у Батьківській дім.

У великодньому часі зустрічаємо багато прикладів любові: Ісуса Христа та інших осіб у Євангелії: Тома, мироносиці, розслаблений, самарянка та інші. Пасха Христова, як таїнство любові, хай стане для нас джерелом любові, як духовного світла. Христос своїм воскресінням наповнив світ світлом, що любов перемагає зло і смерть. Воскреснувши духовно разом з Ісусом, наповняймося Його любов’ю, щоб наше життя було наповнене, освітлене світлом любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редеспторист

Адміністратор

Коментарі

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Авторизуйтесь

Щоб залишати коментарі, авторизуйтесь за допомогою аккаунта у соціальних мережах

Помилка
Отакої! Схоже, виникла непередбачена помилка. Будь ласка, спробуйте знову або зверніться до адміністратора