Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити.

Мт 2,13-23

Різдво Христове своїм духом і змістом є радісною подією. Бог в особі Свого Сина як людини перебуває між людьми. Це дає нам можливість глибоко відчути любов Бога до нас. Прикладом цього є святий Стефан, якого сьогодні вшановуємо. Він так глибоко пізнав любов Христа, що віддав за Нього своє життя.

Життя Ісуса Христа на початку не було простим і легким. Господь народився в убогій печері, а не вдома – нормальних умовах, як більшість людей. Із перших днів після народження зазнав переслідувань від царя Ірода. Частину дитинства Христос провів у подорожах, аж доти, коли оселився у Назареті.

Ісус, навчаючи, сказав: „Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем” (Мт 11, 29), „Учень не більший за вчителя” (Лк 6,40), „Переслідували мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово моє зберігали, зберігатимуть і ваше (Йо 15, 20). Цими словами Спаситель заохочував апостолів наслідувати Його, щоб вони стали правдивими Його учнями. Наслідувати Ісуса – означає переживати те саме, що переживав Він: радість і терпіння.

У третій день різдвяних свят вшановуємо первомученика Стефана. З допомогою апостолів, молитви і вивчення Божого закону, він глибоко пізнав Ісуса. Настільки запалав любов’ю до Христа, що не боявся віддати своє життя за віру в Нього. Подібним до Стефана був апостол Павло. Він був високоосвіченою людиною й добре знав закон Мойсея, відзначався надзвичайною побожністю. Спочатку не сприймав християн і був вороже наставлений до них, але коли Ісус об’явився йому і дав пізнати Себе, Павло став відважно й ревно проповідувати Євангеліє Христа. Про це він розповідає нам нині у послані до галатів.

Приклад життя Ісуса й святого Стефана показує, що дорога до радості не завжди легка. Але віра та любов до Христа дають силу подолати всі труднощі. Віра дає відвагу свідчити любов до Бога. Первомученик Стефан досконало знав закон Мойсея й цим здобув таку велику віру, що не боявся відкрито й відважно проповідувати віру в Ісуса. Хоч не мав великих успіхів на землі, зате отримав велику нагороду в кінці життя: бачив відкрите небо і радість у вічності.

У Голландії наприкінці зими був засуджений на смерть за віру один молодий християнин. Завдяки щасливому випадку він зумів утекти із в'язниці. За ним гонився в'язничний вартовий, і втікач опинився перед замерзлим озером, через яке мав перебратись. Оскільки це було під весну, лід був слабкий, отже, бігти по ньому було небезпечно. Та він, рятуючи своє життя, хоч лід тріщав і прогинався під його ногами, біг щосили вперед, дивлячись на другий берег. Незадовго після цього, як він став на землю, почув благальний крик. Озирнувшись, побачив, що це вартовий, що гнався за ним, провалився під лід і тоне. Поблизу не було нікого, хто міг би допомогти потопаючому. І ось цей молодий християнин, пам'ятаючи слова Ісуса Христа, щоб любити своїх ворогів, повернувся і, незважаючи на небезпеку для свого життя, врятував ворога від неминучої смерті. Коли ж вартівник знову намагався зупинити рятівника, той вирвався і втік.

Дивлячись на життя святого Стефана, апостола Павла й Самого Ісуса, бачимо, що народження Божого Сина – це передусім таємниця Божої любові. Саме через любов найкраще пізнаємо Бога. Вона дає силу долати перешкоди на дорозі до любові Господа. Христос казав, що „Все можливе тому, хто вірує”. Те саме можна сказати про любов, що „любов все перетерпить” (1Кр 13, 7), бо вона є найбільшою чеснотою, як навчає апостол Павло. Шукаймо Бога, дбаючи про любов до Нього, і у відповідь отримаємо Його любов за нашу любов до Ісуса, а разом з нею радість – ознаку щастя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Ігоря Колісника, ЗНІ з Нюарку (США)