Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного.

Йо 3,13-17

Ця неділя має назву Неділя перед Воздвиженням. Сьогодні Церква розпочинає духовно приготовляти нас до великого свята – Воздвиження Чесного Хреста Господнього, яке становить таємницю нашого спасіння. Тобто таємницю безмежної любові Бога до людини. Ісус із любові прийшов на землю, терпів і помер на хресті, щоб дарувати нам прощення гріхів і життя вічне, відновити зв'язок любові з Отцем, який зруйнував первородний гріх. Тому хрест – це символ Божої любові, нашого спасіння й життя вічного.

Вшанування святого хреста через його воздвиження нагадує про велику любов Бога, близькість до людини, що Він завжди з нами, допомагає й захищає нас. Прикладом цього є притча Ісуса про виноградник, у якому добрий господар зробив усе, аби він приносив плоди: посадив найкращий виноград, захистив його муром, створив усі умови для праці, щоб робітники, працюючи в ньому, зібрали щедрі плоди для господаря й отримали необхідне забезпечення для свого життя.

Свято Воздвиження запрошує також нас наблизитися до Бога через віру, любов, довіру, молитву й Святі Тайни, щоб Він наповнив нас Своєю любов’ю і щастям.

Коли тепер переживаємо велике випробування через війну в Україні, яка нищить життя та майно людей, дехто запитує: ,,А де є Бог? Чому Він допускає таке зло й не захистить нас?” На це питання можна подати багато пояснень і відповідей. Але найкращу відповідь дає саме життя.

Недавно одна особа знайшла у смітнику ікону Ісуса милосердного й малу вервицю до Богородиці. Коли трапляються такі речі, можна зробити простий висновок: ким Бог є для деяких осіб. Властиво ніким, немає жодної цінності й значення для них. Він є пережитком минулого, який спокійно можна викинути в смітник історії і не перейматися цим. Такою поведінкою людина каже Ісусові: ,,Ти мені не потрібен”. Вона викидає Бога зі свого життя, а тим самим відкидає Його любов, поміч та опіку. Хто викидає Христа з життя, той сам вибирає наслідки своєї поведінки – зло в різних проявах: неспокій, труднощі, проблеми, хвороби, нещастя та війни.

Ісус показує цю правду на прикладі робітників виноградника, які не пізнали любов і турботу господаря, Який зробив усе, щоб запевнити їм щасливе життя. Але самолюбство виноградарів настільки засліпило їм розум, що вони захотіли все привласнити собі, не поділилися плодами з власником. А навіть зважилися на великий злочин, що вбили усіх посланців і навіть сина господаря, яких посилав до них, аби поділилися з ним плодами виноградника. Поведінка робітників принесла дуже негативний наслідок: господар суворо покарав їхнє самолюбство – позбавив їх плодів виноградника та життя.

Щодо нашого ставлення до Бога правдивими є слова апостола Павла: ,,Що хто посіє, те й жатиме. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне” (Гл 6,7-8). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист