Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів її тайкома відпустити.

Мт 1,1-25

Кожна історична подія відбувається у конкретних обставинах. Божий Син, бажаючи прийти на землю для спасіння людства, захотів народитися і зростати у сім’ї, як інші люди. Для цього потребував батьків: матір і батька. У церковному переданні розповідається, що святий Йосиф був вдівцем і мав дітей. Про це згадується у Євангелії: „Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою” (Лк 8,20), „Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?” (Мр 6,3).

Святий Йосиф, згідно з переданням, маючи приблизно сорок років, заручився з Дівою Марією, яку зустрів у єрусалимському храмі. Та невдовзі після одруження виявилося, що Марія вагітна. Йосиф постав перед дилемою, випробуванням. За законом Мойсея, жінку, яка була вагітна поза шлюбом, могли каменувати на смерть. Та святий Йосиф, як зазначає євангелист Матей, був чоловіком праведним. А праведність його полягала не лише у виконанні заповідей та всіх релігійних приписів, а в тому, що він керувався не буквою закону, а духом любові. Добро та гідність людини були для нього важливішими, ніж закон. Бо Господь встановив закон для добра людини, як навчав Ісус: „Суботу установлено для людини, а не людину для суботи” (Мр 2,27). Тому Йосиф-обручник вирішив таємно розлучитися з Марією.

Тоді в цю ситуацію втрутився Бог, випробовуючи праведність Йосифа. Господь промовив у сні до нього через ангела: „Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.” (Мт 1,20-21). Йосиф прислухався до поради ангела і прийняв Марію за жінку. Цим показав ще одну рису своєї праведності – відповідальність. Праведність основується на любові, а любов завжди вірна й відповідальна, ніколи не залишає ближнього в біді, на одинці. Послух Йосифа створив Ісусові можливість народитися й зростати у повноцінній сім’ї, як інші люди. Завдяки святості Йосифа-обручника створилася свята родина – приклад для усіх сімей.

Роздумуючи над життям святого Йосифа у світлі Різдва Христового, розуміємо істоту та значення його праведності. Він навчає нас, як треба бачити та приймати Бога у житті. Ісус об’являє свою присутність між нами, промовляючи до нашого сумління, через події та людей.

Потрібно мати віру, просвічену Святим Духом, і вона почує і побачить, як Бог є з нами у щоденному житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист