Два чоловіки увійшли в храм молитись.

Лк 18,10-14

У неділю про Закхея ми ствердили, що вона розпочинає час приготування до Великого посту, завданням якого є відновити наші стосунки з Богом. Неділя митаря і фарисея свідчить про те, що минув перший тиждень цього приготування. Притча про цих двох чоловіків нагадує нам про важливість молитви у побудові стосунків із Богом, без якої теж не може існувати духовне життя.

Якщо Великий піст – це час відновлення зв’язків віри, надії та любові з Господом, то спершу треба зустрітися з Ісусом і пізнати Його.

А цього не станеться без молитви. Існують різні способи зустрічі з Ісусом, але найбільш поширеним є молитва. Бо молитва – це простий і доступний для нас середник зустрітися з Христом, пізнавати Його і встановити зв’язки віри, надії та любові.

Розуміння значення зв’язку людини з Господом випливає з кінцевої мети посту, який завершується Пасхою. Христос прийшов на землю, щоб визволити нас із неволі гріха, тобто відновити зв'язок любові людини з Богом, який зруйнував первородний гріх. Цей зв'язок становить основу нашого спасіння чи вічного щастя – участі у Божому Царстві. Цю правду представляє Пасха Христова. Ісус пережив смерть і воскресіння задля нашого спасіння, щоб з’єднати нас із собою і привести до Отця. Тому казав: „Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене”, „Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться”. Якщо ми з’єднані любов’ю з Ісусом, то разом із Ним вмираємо для гріха і воскресаємо до життя вічного. Ось як пише апостол Павло: „Бо якщо ми з'єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі” (Рм 6,5,8,11).

Зустріти свято Пасхи і пережити його як велике таїнство Божої любові зможемо тоді, коли будемо йти до неї разом з Ісусом.

Саме зв'язок любові з Господом є надійною основою цієї подорожі. Любов дає нам силу бути разом із Христом і певність дійти до Пасхи. Цю силу віри, надії і любові отримуємо через молитву, як казав Господь: „Хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчинять”. Силу молитви святий Альфонс виразив такими словами: „Хто молиться, той спасеться, а хто не молиться – не спасеться”. Молитва не вимагає від нас якихось особливих знань, вмінь чи умов. Достатньо вірити у любов Бога і щиро просити Його про поміч. Якість зв’язку з Богом залежить від якості молитви, якою будуємо його. А якістю є покора і покаяння. На це вказує постава митаря і фарисея у нинішній притчі. Гордого фарисея Бог не вислухав, а покірний митар отримав ласку спасіння.

У молитвах цієї неділі фарисей прирівнюється до корабля, що пливе морем, а митар — до бідного човна. Та фарисея потопила буря гордості і розбила об камінь, а глибока тиша впокорення і повне жалю покаяння безпечно привело митаря до пристані Божого помилування. Відвернення від обману і пітьми фарисейства до світла і праведної людяності, до правди, покори і любові — це заклик цієї Христової притчі.

Іноді люди питаються, яку молитву молитися, аби отримати потрібний Божий дар: здоров’я, вирішення справ, навернення ближнього, звільнитися від гріха, перемогти спокуси. Притчею про митаря і фарисея Ісус нагадує, що успіх нашого звернення до Бога залежить не від виду молитви, а від її духа, з яким просимо: віри, покори і витривалості – довіри Господу. А вже потім можна підбирати молитву, яка змістом і формою відповідає нашій потребі, краще виражає потрібний нам дар і більше відкриває серце Богові.

Один побожний батько читав перед сном Святе Письмо, а в цій кімнаті молилися його три синочки. Два з них при молитві заснули, а третій, побачивши це, промовив до батька: „Тату, гляньте, я ще молюся, а вони вже сплять”. Тоді батько відповів: „Дитино моя, краще спати, ніж гордитися і хвалитися добрими вчинками, бо гордість нищить заслуги, здобуті через добрі вчинки”.

Хай успіх нашої молитви запевнюють слова Ісуса:Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього” (Мт 6,5-8). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист