Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце.

Мр 15,43-16,8

Період після Великодня називають світлим часом, бо воскресіння Христа з мертвих принесло людству світло надії: перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над гріхом. У чергову неділю після Пасхи вшановуємо Йосифа з Ариматеї і жінок мироносиць, які є прикладом надії.

Йосиф із Никодим були релігійними служителями свого часу. Коли зустріли Ісуса, стали його приятелями, бо побачили в Ньому живого Бога – справжню надію для всього людства. Никодим в одній із розмов зі Спасителем сказав: «Равві, ми знаємо, що прийшов як учитель від Бога: ніхто бо, як Бог не з ним, не може таких чудес творити, які ти твориш» (Йо 3,2). Він пізнав в Ісусі Божого Сина й побачив у Ньому справжнє джерело добра – світло надії для всіх людей.

Йосиф з Ариматеї з’являється у Євангелії в кінці життя Ісуса Христа, під час його розп’яття. Він був таємним учнем Ісуса, а значить побачив у Ньому надійну основу свого життя. Коли Спаситель був розп’ятий і помер, Йосиф з Никодимом зняв Його тіло з хреста і поховав у новому гробі. Цим віддав останню шану Божому Синові, яка стала теж знаком вдячності за надію, яку пізнав у Ньому.

Разом із Йосифом і Никодимом присутні жінки мироносиці: Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія. Їх пов’язала з Ісусом також надія на кращу долю в житті. З вдячності за це вони проводжали Христа з Голготи до гробу, а третього дня хотіли вшанувати Його, помазавши тіло дорогоцінним миром. То ж ідуть до гробу, шукають із надією.

Коли жінки прийшли до гробу, то він був порожнім. Але їх зустрів там ангел і привітав словами надії: „Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам” (Мр 16,6-8). Цим ангел підбадьорив жінок, що їхня надія не пропала, бо Христос воскрес, Він далі живе. Із цим світлом надії ангел послав мироносиць до учнів, що вони незабаром побачать Господа. Згодом воскреслий Ісус особисто з’явився Марії Магдалині. Вона пішла сповістити це апостолам і цим понесла їм промінь надії, що Господь живий і можна далі будувати життя з Ним.

Якщо уважно придивимося до опису ситуації мироносиць, то зауважимо, що надія не ожила в них миттєво, але потрібен був час і зусилля. Жінки мироносиці мусіли спершу купити миро, тоді пройти шлях до гробу і назад до дому апостолів. Переживали тривогу, хто відкотить їм камінь від гробу, а потім, де шукати воскреслого Христа.

Одна сім’я міста Болехів переживала подвійне випробування: батько іноді зловживав алкоголем, а малий син Василько мав від народження слабкий слух, лише 45 процентів. Коли тато приходив додому нетверезим, мама брала з собою дітей Надійку і Василька й вирушала на прощу з Болехова до Гошівської ікони Божої Матері. Там молилися за навернення чоловіка та оздоровлення сина п’ять років із надією на Божу поміч. Ходили на молитву в будь-яку пору року – літом і зимою.

Одного разу, під час чергових конфліктів вдома, мама не змогла взяти з собою дітей і пішла сама на прощу до Гошева. Там молилася цілу ніч. Зранку відчула в душі глибокий спокій та почула лагідний голос: Іди дитино додому, твої молитви вислухані.

Коли дружина повернулася додому, то побачила подвійне чудо. Чоловік зустрів її на колінах, перепрошуючи за своє минуле грішне життя й обіцяв бути добрим чоловіком та батьком. А в сина Василька повністю відновився слух. І вони зажила щасливо.

З того часу вся сім’я кожного місяця у цей день йде до церкви на Службу Божу, сповідаються, причащаються й дякують Богові за ті два чуда, що врятував і зберіг їхню сім’ю.

Сьогодні живемо у час тривог і надії: втрачаємо людей і речі, переживаємо за своє життя, у різний спосіб проявляємо надію на швидке завершення війни: боротьбою з противником, молитвою, допомогою постраждалим від бойових дій. Хай основою нашої надії у теперішніх випробуваннях буде пошук Ісуса та Божої допомоги, тоді маємо певність отримати важливі її плоди: видиму Божу поміч у теперішній ситуації, відчуття безпеки свого життя, мир на землі та в душі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист