Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного.

Йо 3,13-17

Неділя після Різдва Богородиці приготовляє нас до наступного свята – Воздвиження чесного хреста. У нинішньому Євангелії чуємо слова Христа про любов Бога, яка дарує людині спасіння і життя вічне. Перш, ніж роздумувати над значенням хреста і його воздвиження, Церква звертає нашу увагу на Ісуса, завдяки якому, хрест, який був засобом покарання, став знаком спасіння. Також завдяки Христові будь-які терпіння мають вартість і сенс, бо вони зміцнюють наш зв'язок із Богом та дають участь у Божому Царстві.

Таємниця хреста – це таємниця любові Бога до людини. А також таємниця життя.

Найбільшу любов до нас небесний Отець показав через смерть Ісуса на хресті. Бо пізніше Христос сам сказав: „Ніхто не має більшої любові над ту, коли за своїх друзів віддає своє життя”.

Немає більшої цінності на землі, ніж життя. Тому люди всіма способами борються за життя. Бо поки людина живе, доти вона щаслива. А життя творить любов, яка надає йому вартість і сенс. Без любові людина не живе, а лише існує. Завдяки любові відчуваємо себе потрібними для когось, вартість себе.

Ісус є тим, хто перший цікавиться нами, для кого ми важливі, бо створив нас для життя вічного разом із Собою. Проявляє любов до нас, і відповідає на нашу любов до Бога різними дарами.

Одночасно Христос є духовним містком для нас до Царства Небесного. Отець послав Сина у світ, щоб визволити нас із неволі гріха. А через Ісуса ми єднаємося з Отцем і стаємо учасниками Божого Царства. Тому Спаситель казав до учнів: „Я – дорога правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене” (Йо 14,6). А апостол Павло доповнив це так: „Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми - чоловік Христос Ісус, що дав себе самого як викуп за всіх” (1Тим 2,5,6).

Міністр керівника одного підприємства був дуже побожним християнином і завжди свідчив всім про Ісуса Христа, Який прийшов на землю спасти грішників. Вислухавши якось міністра, керівник сказав: - Коли мені треба щось зробити, я кажу про це своїм робітника і вони роблять. Чому ж Христові – Цареві царів було необхідно Самому втілюватися і приходити на землі? Хіба він не мав кого послати?

Через деякий час керівник із міністром сіли в човен, щоб звершити невелику прогулянку по озері. Як тільки човен відчалив від берега, директор нагадав міністрові про своє запитання, а той, замість відповіді, показуючи на берег, сказав: - Ваша величносте, там, здається несуть вашого сина! Керівник глянув і побачив жахливу картину: слуга, який ніс хлопчика, кинув його у воду, аби сам плив до батька. Батько негайно вискочив із човна і поплив рятувати дитину. Коли сина винесли з води на берег, міністр підійшов і сказав: - Ваша величносте, це була моя відповідь на ваше питання. Скажіть, чому ви стрибнули у воду самі? Ви могли спокійно сказати мені і я б виконав ваше прохання. Директор, подумавши, відповів: Батьківська любов спонукала мене рятувати дитину. – Так само і любов небесного Отця спонукала Його послати у цей світ Свого Сина, щоб рятувати своїх дітей, - пояснив міністр.

Приготування до вшанування хреста Господнього, як головного символу нашого спасіння, ставить перед нами запитання: Якщо віруємо в Христа, чи Він справді є найбільшим скарбом для нас? Господь з великої любові прийшов на землю й віддав своє життя на хресті, щоб дарувати нам життя вічне. Також і ми повинні дарувати Ісусові усю свою любов, щоб осягнути разом з Ним це життя вічне, яке Він приготував нам, кажучи: „Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені” (Йо 17,24,25), „Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде” (Йо 12,26). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист