Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним

Йо 3, 13-17

Сьогодні маємо неділю перед Воздвиженням. Вона приготовляє нас до свята Воздвиження Хреста Господнього, коли будемо урочисто вшановувати святий хрест. Це знак нашого спасіння, найбільшої любові Бога до нас. Ісус помер на хресті з любові, щоб ми отримали прощення гріхів і життя вічне.

Євангеліє цієї неділі складається з двох частин. Перша частина пояснює істоту хреста. Це знак не кари, а надії, спасіння. У центрі нинішнього Євангелія і свята Воздвиження є особа Ісуса Христа. Хресною смертю Спаситель наново вивищив нас, тобто наблизив до Отця, відновив нашу гідність дітей Божих і запевнив життя вічне - бути з Ним у небі. Слова Ісуса у цій першій частині нагадують нам правду, що Бог спасає нас. Йому дуже залежить на тому, щоб ми мали життя вічне, були разом з Ним у небі, бо безмежно любить кожну людину.

Піднесення Мойсеєм змія в пустині було прообразом хреста. Тоді цей символічний знак рятував людям життя від укусу змій. Хрест Ісуса підносить людину на дусі: утверджує віру і надію на Боже милосердя, розпалює в нас любов до Бога. Однак хрест не діє сам від себе, не змінює сам людину. Його сила в Ісусі Христі, тому, що Ісус смертю на ньому приніс нам прощення гріхів. Хто несе, переживає свій хрест обов’язків, труднощів, випробувань разом з Христом, той у житті перемагає зло і здобуває добро, як пише апостол Павло: „Я все можу в тому, хто мене скріпляє”.

Один хлопчик возив у візочку свою маленьку сестричку. Коли вона заснула, він залишив візок на дорозі, а сам пішов гратися неподалік. Аж раптом почув якийсь гуркіт і побачив, що сполохані коні з порожнім возом бігли просто на його сестричку. Він миттю кинувся її рятувати, пхнув щосили візок в бік, і той вчасно встиг від’їхати, сестричка була врятована, але сам рятівник, на жаль, загинув під колесами тяжкого воза.

Пізніше, коли сестра виросла і довідалася про трагічну смерть свого брата, який собою врятував її, вона була невимовно вдячна йому і ніколи не могла згадати про це без сліз.

Так само кожен християнин повинен дбати не тільки про власне спасіння, а й спасіння ближніх. До цього закликає нас апостол Іван: „З цього ми спізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти” (1Йо 3,16).

А чи ми, улюблені, згадуємо з вдячністю про жертву нашого Господа, який помер за нас ще страшнішою смертю, щоб врятувати нас від вічної загибелі.

Друга частина Євангелія показує повне значення хреста – все відбувається з любові. Божий Син терпить з любові до людини, щоб ця любов запевнила нам життя вічне, як сам говорить: „Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним”. Хрест нагадує нам про цю подію – велику любов Бога до людини. Показує Христа як свідка любові, Який свідчить, об’являє нам любов Отця до нас. Це відкриває значення віри – в її центрі є особа Бога, Який є любов’ю. Він присутній, діє в моєму житті, а не лише окремі дари чи закони. Тому віра – це передусім пошук Бога. Але не для користі, а заради любові. Завдяки Ісусові все у житті має вартість і сенс, бо зближає до Бога і любові, до життя вічного.

Свято Воздвиження хреста Господнього хай буде для нас ще раз нагодою утвердитися у вірі, що Христос справді любить нас і потверджує це різними знаками: духовними (Літургія, Сповідь, Причастя, чудотворні ікони, молитви оздоровлення) та подіями у щоденному житті.

А ми пізнаваймо та потверджуймо це життям згідно з Божими заповідями, молитвою, Сповіддю і Причастям. Єднаймося з Ісусом через хрест, несучи з Ним в покорі і терпеливості. Тоді отримаємо важливі дари любові та опіки Ісуса. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист