Ісус тієї ж миті мовив до них: – Будьте спокійні – це я, не бійтеся!

Мт 14,22-34

Боротьба апостолів із бурею на морі – це один із доказів того, що Богові не байдужі наші проблеми.

Потрібно лише мати тверду віру, непохитну надію і довіру Христові, аби побачити, як Господь є з нами і допомагає в труднощах.

Придивімося уважніше, як це сталося у випадку апостолів, які пливли човном через море. На тактику Божої допомоги.

Ситуація була непроста. Довкола них сильний вітер і великі хвилі, які дуже хитають човен. А також ніч, коли майже нічого не видно. Тож причини до тривоги були поважні. Тому й неспокій у них був великий, бо в будь-який хвилі могли перекинути човен і апостоли загинули б.

У поведінці Ісуса бачимо, що Він знав становище апостолів, але прийшов їм на допомогу, як закінчив молитися. О четвертій сторожі ночі, тобто над ранком, у половині їхньої подорожі і боротьби. Коли також у нашому житті, тих, які вірують у Христа, трапляються великі труднощі, то іноді складається враження, що Бог забув про нас, не бачить або не відчуває складності проблем. Того, що ми переживаємо в душі.

Історія учнів під час бурі переконує нас, що Господь усе бачить, знає й контролює. І приходить на допомогу тоді, коли всі наші сили й можливості використані. Христові ніколи не байдужа наша доля. Адже Бог є любов’ю, а любов ніколи не залишає людину саму в біді.

Ісус, знаючи ситуацію апостолів, іде до них по воді. Хоч учні зразу не розпізнали Спасителя, вважаючи Його привидом, але „Ісус тієї ж миті мовив до них: – Будьте спокійні – це я, не бійтеся!” Христос негайно відреагував на слова апостолів, закликавши їх зберігати спокій. Це ще один доказ того, що Бог бачить і чує нас. Тут бачимо, якою важливою є жива віра, аби виразно і впевнено побачити, що Ісус завжди зі мною.

Ще один важливий момент у нинішній події – це поведінка апостола Петра. Петро прийшов по воді до Христа і був біля Нього. Та злякався сильного вітру й почав потопати. Тоді закликав Спасителя на поміч: „Господи, рятуй мене!” „Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його” і витягнув з води. Поведінка Петра та Ісуса показує нам важливість довіри до Бога. Маємо завжди пам’ятати, що Бог справді всемогутній і вирішує будь-які проблеми, нагадувати собі слова Євангелія: „ нічого бо немає неможливого в Бога”, „все можливе тому, хто вірує”.

Існує розповідь, що коли християнські місіонери трудилися на місіях між поганами в Африці, вони ревно голосили Слово Боже, але навернень було дуже мало. Ця місцевість є багата на врожайні поля і великі стада худоби. Але ось настала довга нищівна посуха. Сонце палило збіжжя, гинула худоба. Поганське населення звернулося до своїх знахарів, щоб вони помолились до поганських божків про дощ. Знахарі радять приносити жертви поганським божкам, але дощу немає. Тоді провідники племен сходяться на нараду і більшість з них вирішують звернутися до християнського місіонера, може б він молився до свого Бога за дощ. Місіонер запрошує їх до своєї Церкви на молитву. Деякі вожді не хотіли молитися до християнського Бога і пішли до своїх знахарів. А ті, що зайшли до каплиці разом зі священником, довго молились. І справді, впав рясний дощ. Але дивно, дощ впав тільки на поля тих вождів, які молилися в Церкві. А на поля тих, що не хотіли молитися до християнського Бога, не впала жодна краплинка дощу. Ось значення і сила віри та молитви.

Тож вірмо й довіряймо Христові словами та вчинками і отримаємо плоди нашої віри: видиму Його допомогу та опіку в різних життєвих ситуаціях. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист