Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: – Бадьорися, сину, твої гріхи відпускаються.

Мт 9, 1-8

В історії розслабленого бачимо важливу дію Святого Духа. Хоча людина через гріх віддаляється від Бога, але Господь не віддаляється від неї, не відкидає її від Себе. У труднощах Утішитель нагадує нам цю правду і спонукає проявити віру й любов, звернутися по допомогу до Ісуса особисто або через людей. Віру в Божу любов виражаємо іноді через наших ближніх, просячи їх про молитву або допомогу. І через віру інших людей Христос дарує нам Свою любов і посилає потрібну допомогу, зцілення. Але вибираємо тих, які мають велику віру й любов до Бога прикладом життя. Знаємо про їхній міцний зв'язок з Ісусом. По вірі ближніх, яку проявляють у вчинках, Ісус вислуховує наші прохання.

Оздоровлення розслабленого показує нам спільнотний вимір віри. Вона приносить добро не тільки нам, а також ближнім. Через нашу віру і молитву Христос робить чуда людям.

Хто правдиво вірує і щиро любить Бога, той не буде байдужий до проблем інших людей. Бо пам’ятає слова Ісуса: „Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили” (Мт 25,40). Потреби ближніх мають стати нашими потребами. Таку віру і любов Христос швидко вислухає.

Один старець часто молився до Бога, щоб його учні після смерті разом із ним увійшли до раю. На цю молитву Господь відповів старцю ось як.

У сусідньому монастирі був празник, і старець разом з учнями був запрошений туди. Старець не мав бажання йти, але у сні йому було сказано, щоб він обов'язково пішов, тільки після своїх учнів. Прийшов час і учні старця пішли на празник. На дорозі вони зустріли бідного в ранах. Вони запитали: „Що з тобою?” Нещасний відповів: „Я і без цього був хворий, а тут ще напав злодій на мене. Лежу, і немає людини, яка б змилосердилась наді мною і донесла мене до якоїсь найближчої хати”. На це вони відповіли: „Нам шкода тебе, але допомогти тобі не маємо чим”. І пішли собі далі. Незадовго цього бідного і нещасного зустрів старець - їхній наставник. Дізнавшись про причину його горя, взяв нещасного на свої плечі і поніс. Спочатку йому було дуже важко, а відтак ставало чим раз легше, а нарешті він став зовсім невидимий. Задумався старець, що би то означало. А незадовго він почув голос: „Ти повсякчасно молишся за своїх учнів, щоб разом із тобою осягнули вічну щасливість, але поглянь, що поведінка їхня і твоя є різні. Тому постарайся, щоб вони поступали так, як ти, бо Я справедливий Суддя і віддаю кожному по ділах його”.

Дивлячись на оздоровлення Ісусом розслабленого, ніколи не зневірюймося, коли бачимо навколо щось, чого, здавалося б, не можемо змінити особисто. Молімося з вірою і надією, просімо в Христа допомоги. І за нашою молитвою та вірою Він змінить ситуацію. Або пошле нам когось на допомогу. Також звертаймо увагу на проблеми ближніх. Пам’ятаймо, що через відповідну допомогу ми даруємо їм свою віру і любов.

Як за вірою товаришів Господь зцілив розслабленого, так і за нашою вірою Ісус зможе зробити багато добра в житті інших людей!

А також щедро нагородить нас Своєю любов’ю. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист