Зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробів.

Мт 8, 28 – 9, 1

У Євангелії п’ятої неділі описана історія двох біснуватих, яких Ісус зустрів у гадаринському краю. Вони були поневолені нечистими духами. Євангелист Матей не подає точної причини цього нещастя, чи це сталося з їхньої власної вини, чи через когось іншого, бачимо лише її дуже негативні наслідки. „Зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробів, такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою”. Подаючи обставини, де перебували біснуваті, Матей зазначає, що біля них паслося стадо свиней. За законом Мойсея ізраїльтяни не випасали свиней, бо вони вважалися нечистими тваринами, а вибраний народ мав бути чистим перед Богом. Порушення гадаринцями припису щодо свиней або, іншими словами, гріх нечистоти можна вважати однією з причин, що біси поневолили цих чоловіків.

Стан людини чи наслідки якогось гріха завжди містять у собі загальну, головну причину нещастя, що людина через невідповідну поведінку віддалилася від Бога і втратила Його поміч та опіку. Це створює для бісів нагоду легкого доступу до людини, щоб заволодіти нею.

Ситуацію двох біснуватих краще зрозуміємо, якщо подивимося на неї у ширшому історичному контексті. Перші чотири неділі після Зіслання Святого Духа наповнені позитивним змістом. У них бачимо конкретні плоди дій Святого Духа: життя багатьох святих, покликання перших апостолів, заповіт Христа про щастя людини у Божому Царстві та велика віра сотника.

Починаючи з п’ятої неділі, змінюється зміст Євангелій. Він стає „негативним”. Там зустрічаємо людей, яким бракує плодів Святого Духа: миру, радості, здоров’я. Серед них є гадаринські біснуваті, розслаблений чоловік і двоє сліпців. Із цього виникає висновок, що людина щаслива тільки з Богом і завдяки Його любові. Саме з любові до людини Ісус оздоровив згаданих хворих.

Глибший зміст історії біснуватих гадаринського краю розкриває нам апостол Павло у нинішньому повчанні до Римлян. Він пояснює, що людина знаходить щастя через віру в Ісуса і виконання Його науки. Бо вірою визнаємо, що Христос є джерелом добра для нас і найбільшою цінністю завдяки любові. Саме Божа любов становить істоту щастя, бо вона заспокоює всі наші прагнення. А виконання науки Господа служить створенню зв’язку з Ісусом, єднає з Ним. Тому каже апостол Павло: „Бо мета закону – Христос, на оправдання кожного, хто вірує” (Рм 10,4). Це дає нам можливість постійно отримувати любов Христа і ставати щасливими.

Один пустельник на ім'я Мойсей проживав довгі роки у великій святості. Та, незважаючи на це, диявол став нападати на нього і так його намовляв до гріха, що він вже втратив надію цю спокусу побороти. Збентежений, бігав пустелею мов не свій, але порятунку не було... Аж незадовго за Божим Провидінням він зустрів старця Ізидора, мужа дуже святого, який мав велику ласку у Бога. Мойсей припав перед ним на коліна і, плачучи, розповів про свою біду. Ізидор потішив його, а сам почав щиро молитися до Бога, щоб звільнив бідного пустельника від важкої напасті. Після молитви Ізидор взяв його за руку, випровадив на верх своєї келії і промовив: „Мойсею, поглянь на захід сонця”. Він поглянув і побачив страшну картину: дуже велику кількість найогидніших злих духів, які люто вишкірили свої зуби і направили на нього вогненні стріли. Мойсей дуже перелякався і закричав: „Бідний я, бідний. Що тепер буду робити?” А Ізидор промовив: „Не бійся! Тепер повернись і поглянь на схід сонця”. Мойсей повернувся і побачив незчисленне небесне військо, ангелів, які були ясніші від сонця, а їхня зброя дзвеніла, немов пісня. Переконався молодий пустельник Мойсей, що серед спокус він має сильну допомогу від Бога, і не боявся диявола вже ніколи...

Подібно допомагає Господь Бог кожному християнинові, а диявол опановує лише тих, що йому піддаються.

Духовне життя принесе користь нам, коли будемо зміцнювати свою віру, а через віру зв'язок із Богом. Віра і зв'язок любові з Ісусом принесуть дари, які вчинять нас щасливими і будуть постійно оберігати наше щастя з Богом. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист