Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.

Мт 6,22-33

Євангелія неділь церковного року вибрані не випадково. Між ними існує тісний зв'язок. Минулої неділі ми читали розповідь євангелиста Матея про покликання перших апостолів. У третю неділю після Зіслання Святого Духа Ісус навчає про Царство Небесне. Вказує мету покликання учнів та дорогу до неї.

Коли Ісус кличе когось йти за Собою і шукати щастя з Ним, то не робить цього анонімно чи загально, а застосовує особисте звернення до людини і одночасно пропонує програму дій. Христос відкриває учням можливості, завдання та результати перебування з Ним. Можливості – це глибоке розуміння цінностей, сенсу життя як духовне світло у ньому. Із цього випливає важливе завдання – довіра Богові: прислухатися до Його голосу та слів правди. Плоди – добро матеріальне й духовне, земне і вічне, Божа поміч і опіка. Цим Ісус показує, що джерелом щастя людини є особа, а не речі.

Ісус покликав нас у Хрещенні, Подружжі, а потім через вибір професії йти за Ним і шукати щастя. Щастя сучасної людини зводиться до заспокоєння пристрастей чи забаганок тіла з допомогою матеріальних речей. Сьогодні такі речі, як достаток, гроші перестають бути середником у здобуванні добра, а стають самоціллю. Людина здобуває речі для речей, живе задля речей, а не для іншої особи. Вона забуває, що людину – приятеля не можна купити за гроші, лише знайти з допомогою любові.

Тому у житті теперішніх людей часто виникає душевна пустка, неспокій, розчарування. Це пустка внаслідок багатства, гордості, самолюбства, пустої людської слави. Бо речі повністю не заспокоюють почуття людини, не дають відповіді на всі її життєві потреби. Цих людей, за словами Ісуса, оповила духовна темрява чи сліпота. Вони не знають куди йдуть, для чого насправді живуть.

На жаль, сьогодні є чимало людей, навіть віруючих, котрі сприймають слова Ісуса, науку Церкви, Святі Тайни як засіб особистої вигоди. Забувають про вічні небесні справи, а думають, переживають лише про земне, тимчасове, тлінне. Вони п’ють не воду спасіння, а отруту земних розкошів, різних тілесних забаганок, пияцтва, розпусти. Саме тому Господь устами пророка Єремії скаржиться на них: „Подвійний – бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, - копанки діряві, що води не держать” (Єр 2, 13). З допомогою цієї тези пророка та слів Христа „Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись” (Мт 6,25), бачимо, що люди, замість живої води і божественної їжі, втамовують духовну спрагу і голод там, де ніхто й ніколи ще не втамував їх. Тобто в матеріальних, тимчасових речах: достатку та красі тіла, людській славі.

Щоб побудувати щастя на основі стосунків любові з ближніми, потрібно працювати над собою, змінювати себе всередині, а тоді зміняться наші вчинки, поведінка, ставлення до людей. Ця зміна може відбутися в нас тільки з допомогою Ісуса, через міцний зв’язок віри, любові й довіри до Нього.

Одна старша вчителька після початку війни на Донбасі придбала невеликий город, щоб забезпечити сім’ю своїми продуктами. Боялася втратити роботу і гроші, не буде за що жити. Для цього почала щодня займатися фізкультурою, навчилася добре їздити на велосипеді, щоб самостійно добиратися на дачу й привозити додому городину.

Коли щодня їздила до найближчого джерела по воду підливати грядки, зустріла там свого сусіда Анатолія, з яким із часом ближче познайомилася. Згодом вдруге вийшла заміж. Тепер згадує ті часи, кажучи: „Виходить, що непевні часи мені чоловіка подарували. Отож і кажу вам – не всі зміни до біди… Бо карантин закінчиться, вірус відступить, а цей непростий період ви, можливо, згадуватимете, як найкращий у вашому житті. Як я сьогодні той тривожний початок 2014-го…”.

Нинішню науку Христос завершує закликом до своїх учнів шукати у житті найперше Божого Царства, вищу мету, тобто Бога, особу, а не речі. Адже царство не існує без царя. Осягнути Царство Небесне, означає не просто потрапити у якесь красиве, безпечне місце, а увійти у дуже тісні стосунки з Господом, стати учасником спільноти любові Отця, Сина і Святого Духа.

Людина вийшла з рук Бога, від особи і лише в особі знаходить щастя – у стосунках любові з Богом і ближніми. Добрі відносини з Богом запевняють нам добрі стосунки з людьми, бо вони наповнені духом правди і любові, тобто взаємного розуміння, підтримки, вірності, поваги. Так здійснюються слова Ісуса: „Те, що неможливе для людей, можливе у Бога”, „Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро” (Йо 15,5).

Якщо віруємо в Ісуса, то найперше шукаймо у житті Його - джерело добра, духовні і моральні цінності, а Він наповнить наше життя добром і щастям. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Також пропонуємо вашій увазі відеозапис проповіді о. Сяргея Гончарова, ЗНІ з Нюарку (США)