Була ж там одна жінка, яку тримав дух у недузі вісімнадцять років.

Лк 13,10-17

Коли уважніше придивимося до нинішньої євангельської події, то побачимо, що одна жінка мала подвійну проблему чи хворобу: фізична скорченість або параліч і поневолення злим духом. Подібно деякі хвороби, різні види залежності – це подвійна проблема: фізична хвороба і дія нечистого духа. Це стосується також дітей підліткового віку, проблем формування їхнього характеру, світогляду, поглядів на життя, які часто конфліктують з батьками, не хочуть прислухатися до їхніх порад. Такі люди потребують подвійної допомоги: лікування тіла і душі. Допомагаючи людині з певним видом залежності чи складністю характеру, треба звільняти з допомогою ліків її тіло від недуги, підтримувати словом і одночасно молитися за її тілесне оздоровлення та відігнання злих духів.

Причиною багатьох людських хвороб може бути гріх. Автором гріха є злий дух. Захистивши і звільнивши хворого найперше від впливу злого духа, зможемо оздоровити його від фізичної недуги. Коли усунемо головну причину даної проблеми. Тому у випадках залежності треба проявити це розуміння, відвагу і рішучість, як це робив Христос. Ісус спочатку наказував дияволу і той покидав людину. Тоді Господь повертав хворому тілесне здоров’я. Прикладом є оздоровлення Спасителем розслабленого в Капернаумі, біснуватого сина, герасинського біснуватого. В оздоровленні ближніх поміччю нам можуть бути слова святої Терези: „Диявол не боїться нерішучих душ”. Чим швидше звільнимо, захистимо молитвою людину від дій диявола, тим скоріше вона зможе вилікуватися від тілесної хвороби.

Одна віруюча мати поскаржилася священникові на своїх дітей, кажучи: - Я постійно говорю своїм дітям про Бога, але нічого не допомагає. На це священник відповів: - Тоді перестаньте говорити їм про Бога, а говоріть Богові про них. І це правда. Бо завжди там, де наші зусилля марні, Бог може проявити Свою силу і допомогу.

Тривалою молитвою ми випросимо ласку, якою Ісус змінить свідомість людини, розуміння небезпеки шкідливих звичок і відкриє її розум та серце на те добро, яке пропонуємо їй. А вже потім подарує ласку тілесного оздоровлення.

Треба бути свідомими і готовими до того, що іноді про ласку навернення треба просити Бога довший час: кілька місяців, а навіть років.

Трудність тут не в тому, що Господь не чує чи не хоче вислухати нашої молитви, а в замкненості хворого в собі, неготовності прийняти ласку тілесного і душевного оздоровлення, іншого погляду на себе та життя. Для успіху такої праці можна пригадувати собі слова Ісуса: „Хто витримає до кінця, той спасеться” (Мт 10,22). Успіх цієї молитви є не в наших стараннях, а в надії на Христа. То Він навертає та оздоровляє хворих, а ми порадами, молитвою довіряємо їхню долю Богові.

Тривала молитва за навернення, оздоровлення ближніх, з надією і довірою Богові, приносить подвійне добро: для того, хто молиться, і тому, за кого моляться. Передусім вона зближає нас до Ісуса, зміцнює духовний зв'язок із Ним, а це дає нам певність отримати від Нього потрібні дари: оздоровлення хворого. Бо, як кажуть святі: „Освячуючи себе, ми одночасно освячуємо і спасаємо наших ближніх”. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист