Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього і пройшов мимо.

Лк 10,25-37

Притчу про милосердного самарянина Церква подає до роздумів у наступну неділю після історії оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра. Минула євангельська подія може стати духовним ключем для глибшого розуміння притчі про милосердного самарянина.

Одним із дарів, які отримали кровоточива жінка та дочка – це свобода. Оздоровлена жінка звільнилася з неволі кровотечі. Відтепер вона могла спокійно почувати себе, впевнено будувати своє життя. Христос, воскресивши дочку Яіра, звільнив її він неволі смерті, дарував їй життя і можливість мати щасливе майбутнє.

Подібне бачимо в нинішній притчі. Милосердний самарянин, зустрівши пораненого чоловіка, зупинився, звернув на нього увагу, приділив йому час та пожертвував кошти на лікування. Таким чином допоміг пораненому звільнитися від хвороби, стати знову вільною людиною.

У притчі про милосердного самарянина присутні також дві інші особи – священник і левіт. Вони обоє служили в єрусалимському храмі. Священник приносив жертви Богові, виконуючи закон Мойсея. Левіт виконував всяку службу у храмі й дбав про нього. Та коли вони стикнулися з ситуацією, де треба було безпосередньо проявити любов до ближнього та до Бога на ділі, припис чистоти виявився для них важливішим, ніж поміч потерпілому. Можна сказати, що священник і левіт стали невільниками приписів, а не вільними завдяки Божій любові.

Уся історія людства, починаючи від Адама і Єви аж до нинішніх часів, позначена боротьбою людини за свободу. Сьогодні багато говориться про добро, свободу, закони свободи для людини. Для цього здійснюються різні заходи: конференції, мітинги, демонстрації людей, рухів, партій, виступи політиків за права людини. З одного боку боротьба за свободу спрямована на дотримання норм закону, які гарантують свободу людині. Іноді старання про закони свободи стає боротьбою проти людини. Коли приписи, буква закону ставляться вище від людини та її добра, тоді виникає намагання відновити те, проти чого боровся Христос: Закон для людини, а не людина для закону.

Першим прикладом фальшивої свободи може бути „Революція гідності”, яка відбулася ціною жертв Небесної сотні. Хоч українська влада обіцяла встановити додаткові зв’язки з європейськими країнами, але на ділі відмовилася. Коли народ почав вимагати від влади виконання договору з Євросоюзом, влада застосувала проти людей силу, а потім зброю, від якої загинуло майже сто осіб.

Інший приклад неправильного розуміння свободи – це сім’я, стосунки батьків і дітей. Іноді батьки під виглядом добра обмежують дітям використання вільного часу для зустрічі з друзями, участі в молодіжних спільнотах, подорожах. Дехто змушує дітей одружуватися без їхньої готовності до цього або з особою, яка їм подобається. Батьки, бажаючи дітям добра, обмежують їх вільний вибір.

У світі постійно народжуються люди, але більшість із них не залишають після себе ніякого сліду, хоча бувають винятки. Скажімо, народження французького бактеріолога Пастера принесло мільйонам людей спасіння від фізичної смерті, а народження більшовицького диктатора Сталіна спричинило масову смерть. Народження Мойсея принесло євреям порятунок, а народження Гітлера – загибель. Народження А. Лінкольна сприяло звільнення від рабства, а народження Ісуса Христа несе всім людям спасіння і свободу від гріховних кайданів смерті.

Друже, чи ти вже спасенний і вільний від гріховних кайданів?

Приклад милосердного самарянина показує, що тільки щира любов чинить людину вільною, незалежною від приписів закону, а також допомагає використовувати їх для добра ближніх. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист