Підійшовши ззаду, доторкнулась краю його одежі і вмить стала здоровою.

Лк 8,41-56

Наше життя наповнене різними зустрічами. Ми зустрічаємося вдома з членами сім’ї, колегами на роботі, людьми у транспорті, обов’язками вдома й на роботі. Але серед них особливою є зустріч із Богом. Коли молимося, слухаємо Службу Божу, приймаємо Святі Тайни, то зустрічаємося з Ісусом, доторкаємося до Нього нашою вірою.

Коли уважніше приглянемося до Євангелія, то зауважимо, що навколо Ісуса Христа збиралися великі натовпи людей. Хтось приходив з цікавості, хтось тому, бо бачив, що Він поважна особа, і хотів бути ближче до Нього й краще бачити Господа. Хтось бажав почути науку Христа чи отримати оздоровлення. Але, напевно, мало було тих людей, які усвідомлювали, що Ісус Христос є Господь, Який може творити чуда, допомагати людям у складних ситуаціях.

Тому в Євангелії серед тих тисяч людей, що приходили до Ісуса, бачимо небагатьох, які зцілювалися. А оздоровляла їх саме їхня віра. Бог міг оздоровлювати тисячі людей, але зцілювалися одиниці – саме ті, хто приходив з вірою, доторкалися до Нього, як джерела всякого добра. Про це детально пише апостол Павло у нинішньому посланні. Він називає Христа джерелом нашого миру, посередником єдності з Отцем, Який чинить нас Божими приятелями, основою нашого життя на землі та в небі.

Історія Яіра та кровоточивої жінки обертається довкола віри, яка знаходить практичне застосування. Біля Ісуса було чимало людей, багато з них торкалися Спасителя. Лише двоє отримали оздоровлення: кровоточива жінка та померла дочка Яіра. Бо у серці Яіра та жінки була віра в Ісуса як Бога.

Хоча нинішня євангельська подія розпочинається зустріччю Яіра з Господом, але першим проявом віри є поведінка хворої жінки. Бачимо, що ця жінка знаходилася в юрбі людей, які тиснулися до Христа. Більшість із них торкалися Спасителя чисто фізично. Кровоточива жінка одна-єдина «доторкнулася» вірою до Христа. Вона вірила у Божественну силу Ісуса й вирішила застосувати свою віру на ділі: торкнутися Його одежі, щоб отримати оздоровлення. Ісус відразу зауважив це і спитав: – Хто доторкнувся мене? Він відчув дію Своєї божественної сили. Коли жінка визнала прилюдно своє чудесне оздоровлення, Господь оцінив його як прояв її віри: – Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!

У ситуації Яіра його віра проявляється посередньо. Тут Христос силою його віри торкнувся померлої дочки і воскресив її, повернув їй життя. Тож у дорозі додому Яіра, Ісус підтримував його на дусі словами: „Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”.

Коли говоримо про віру, то вона важлива не тільки в матеріальних, але й духовних потребах.

Двоє юнаків, вийшовши з церкви, почали сперечатися стосовно почутої ними проповіді про воскресіння Христа. Хоч вважали себе віруючими, але мали сумнів щодо такого чуда, як воскресіння.

Почувши їхню суперечку, священник покликав диякона і голосно запитав його: - Брате, чому ви вірите, що Христос дійсно воскрес? Диякон так само голосно відповів: - Бо я сам говорив із Ним сьогодні майже півгодини. Тоді юнаки збагнули, що їх мучать сумніви тому, що вони не моляться і не мають спільності з воскреслим Христом.

У нашому житті ми, здавалось би, часто приходимо до Бога, але чи доторкаємося з довірою до Нього? Ми зустрічаємося з Ісусом на молитві, Службі Божій, у Святих Тайнах, приносячи Йому свої потреби, але щоб Господь вирішив їх, треба торкнутися Його, увійти в контакт із Ним, щоб подіяла Божа ласка. Бог «потребує» нашої довіри, аби щось нам дати. 

Бог може все, але тільки через нашу віру. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист