Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться.

Лк 8,41-56

Історія кровоточивої жінки та Яіра і його дочки повторюється також і в наші часи. Хоч 21 століття відзначається високим рівнем наукового і технічного розвитку, однак хвороб і проблем у людей не стало менше. Сьогодні чимало осіб хворіють на різні недуги, помирають. Живим свідченням того є теперішня епідемія коронавірусу.

Одним із проявів будь-якої хвороби чи проблеми є страх. Про це дізнаємося з різних джерел, зокрема з текстів Євангелія. Страх опановував людей усіх часів, а сьогодні досить відчутно торкається також і нас через війну на сході України і епідемію корнавірусу. Бо вони створюють загрозу нашому життю і здоров’ю.

Страх – природне почуття, яке свідчить про нашу недосконалість. Боятися чогось шкідливого чи небезпечного, відчувати неспокій - це нормальна річ, властива природі людини. Страх вказує на потребу людської та Божої допомоги й опіки для нас. Навіть Ісус, як людина, відчував страх під час молитви в Оливному городі перед своїми страстями. Господь виразив це словами молитви: „Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти” (Мт 26,39).

Шкода або небезпека від страху може бути для того, хто вважає, що не боїться нічого чи боїться навіть найменшої речі. Або іншими словами, є самовпевнений чи малодушний. Людина самовпевнена може зіткнутися з труднощами, хворобами та їхніми наслідками, які іноді важко виправити. А особа малодушна в усьому бачить зло, нікому і нічому не довіряє, має постійний душевний неспокій.

Є оповідання, як одна римська імператриця загубила свої коштовності. Вона розіслала по всьому Римі оголошення: - Хто знайде й поверне втрату імператриці протягом тридцяти днів, той отримає велику нагороду; коли ж хто поверне коштовності після визначеного часу, буде покараний.

Дорогоцінності знайшов єврейський рабин Самуїл, але повернув їх після визначеного часу. Тоді імператриця запитала його: - Можливо ти був десь далеко за містом? – Ні, я був вдома, - відповів рабин. – Напевно, ти не знав про моє оголошення? – Ні, я все знав.

- Тоді чому ж ти не повернув коштовності вчасно? Тепер ти підлягаєш смертній карі! – І це я знаю, - сказав Самуїл, - але я хотів на практиці показати, що не боюся ніяких погроз і покарань, а повертаю загублене тільки тому, що боюся Бога, а ви, ваша величносте, робіть як знаєте.

Імператриця була здивована такою хоробрістю рабина й помилувала його та ще й нагородила.

Таким чином, хто боїться Господа, той нічого більше не боїться, а хто Бога не боїться, той ходить в постійному страху.

Почуття страху з великою силою впливає на нас сьогодні через епідемію коронавідрусу. Більшість людей боїться захворіти цією недугою та її наслідків. Точно не знаємо скільки це буде тривати і як надійно захистися від нової хвороби.

Як віруючі люди, крім людських засобів захисту від нового вірусу, маємо вживати інший надійний середник – це віра у всемогутність Бога та надія на Його поміч і опіку щирою та тривалою молитвою, часта думка про присутність Ісуса в моєму житті, що Він поруч зі мною. Заохотою до цього можуть бути слова Христа, звернені до Яіра: „Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться” (Лк 8,50). Чи до апостолів: „Заспокійтеся - це я, не бійтеся” (Мт 14,27). Або слова псалма: „Навіть коли б ходив я долиною темряви, я не боюся лиха, бо Ти зо мною” (Пс 23,4). Коли ми будемо завжди з Ісусом, ніщо не зашкодить нам. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист