Що мені й тобі, Ісусе, сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!

Лк 8,26-39

Кожного дня і неділі разом з Ісусом здійснюємо духовну подорож сторінками Євангелія. Сьогодні Христос запрошує нас відвідати герасинську околицю. Як описує євангелист Лука, обставини, в яких опинився Спаситель, виявилися непростими. Він зустрівся там з біснуватим чоловіком. Можна сказати, що Господь стикнувся з подвійною людською бідою чи нещастям.

Першим нещастям є біснуватий чоловік. Він веде жалюгідний спосіб життя. Бо став жертвою, невільником злого духа. Цілий легіон бісів опанував його. Відповідно проживав не в домі, а на пустині, у гробах. Навіть не носив одягу.

Друге нещастя, що біснуватий своїм станом і поведінкою завдавав чимало клопотів мешканцям герасинської околиці: постійний страх, створював небезпеку їхньому життю і здоров’ю, був неконтрольованим.

Як бачимо, Христос зустрівся з конкретною життєвою ситуацією. Подібне трапляється і в нашому житті. Зокрема тоді, коли маємо справу з наверненням ближніх. Наприклад, хочемо наставити когось на добру дорогу, особливо навчити дітей людської і Божої мудрості, передати їм свій життєвий досвід. Скільки треба часу, зусиль, терпеливості батьків, вчителів, щоб дати їм знання, допомогти стати самостійними і відповідальними у житті.

Інша подібна ситуація, коли хочемо навернути ближнього з поганої дороги на добру, Божу дорогу в житті. Наприклад: визволити людину з неволі якоїсь залежності (алкоголю, наркотиків, ігор), розчарування, різних гріхів та наблизити до Бога і Церкви, глибшого духовного життя. Під час цієї праці часто стикаємося з певним опором з боку ближніх, а навіть ворожим ставленням до нас. Насправді це спротив, незадоволення не самої людини, а диявола, який опанував її гріхами. Однак у таких випадках маємо зберігати спокій. Якщо робимо щось на славу Божу, Ісус допоможе нам. Основне – бути терпеливими, надіятися і довіряти Богові витривалою молитвою.

Одна віруюча мати поскаржилася священникові на своїх дітей, кажучи: - Я постійно говорю своїм дітям про Бога, але нічого не допомагає. На це священик відповів: - Тоді перестаньте говорити їм про Бога, а говоріть Богові про них. І це правда. Бо завжди там, де наші зусилля марні, Бог може проявити Свою силу і допомогу.

Працюючи над наверненням когось, намагаємося донести до серця людини Божу правду. А там, де є правда, там присутній Христос, який сказав про Себе: „Я – дорога, правда і життя” (Йо 14,6). Навіть у словах правди злі духи відчувають присутність Ісуса, тому чинять опір правді та самому Ісусові.

Гляньмо на зустріч Христа з біснуватим чоловіком. Вже сама присутність Спасителя в околицях Герасину викликала неспокій у бісів. А коли Ісус наказав їм покинути чоловіка, вони спочатку противилися Господу, а потім попросили дозволу в Ісуса увійти в свиней. Ще одне важливе у цій ситуації, що Христос поводиться впевнено, контролює ситуацію. Свідомий своєї Божественної сили, Ісус рішуче велить бісам вийти з чоловіка і вони виконують Його наказ.

Своєю поведінкою Христос показав важливість стійкості духа та рішучість у праці над наверненням ближніх. Маємо давати їм постійне й переконливе свідчення віри та любові до Бога і ближніх. Де присутня Божа правда і любов - присутній Бог. Там злі духи не мають більше місця і влади. Ісус оздоровляв хворих та біснуватих своєю божественною силою. Коли дбаємо, молимося про чиєсь навернення, оздоровлення тілесне чи душевне, для успіху мусимо мати міцну основу – тверду віру, а тим самим розуміння того, що то не ми, а Бог своєю ласкою змінює людей силою нашої віри. Тоді віра допомагає нам бути непохитними в надії на Господа, витривалими у праці з ближніми та мати певність успіху з Божою допомогою, як казав Христос: „Все можливе тому, хто вірує” (Мк 9,23), „Хто витриває до кінця, той спасеться” (Мт 10,22).

Один християнин, який визнавав себе великим грішником, постійно молився Богові: „Знаю, Господи, що я не вартую, щоб Ти простив мене, бо я багато нагрішив перед Тобою, але я сподіваюся на Твоє велике милосердя і благаю Тебе: прости мені. А якщо я того не вартий, то покарай мене тут, на землі, щоб я не мучився у загробному житті”. Якось після молитви він заснув, у сні побачив Ісуса Христа, Який з'явився йому і запитав: „Що тобі потрібно, чого ти плачеш?” Християнин відповів: „Я дуже важко згрішив!” „Встань”, - промовив до нього Господь. „Не маю сили, - відповів християнин, - хіба якщо Ти Сам піднімеш мене”. І Господь простягнув руку і підніс його. Прокинувшись, чоловік відчув у своєму серці невимовну радість від переконання, що Господь простив йому. Решту життя свого він прожив у святості і мирно відійшов у вічність.

Тверду віру, непохитну надію, витривалу молитву, терпеливість у допомозі ближнім можна звести до одного – міцного зв’язку з Ісусом. Він гарантує успіх нашої праці, в якій здійснюються слова Христа: „Хто перебуває в мені, а я в ньому, той багато плоду приносить” (Йо 15,5). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист