Вийшов сіяч сіяти своє зерно.

Лк 8,5-15

Значення притчі про сіяча стане для нас більш зрозумілим, коли поєднаємо її з євангельськими подіями попередніх неділь. У них Ісус подавав слухачам конкретну науку, тему для роздумів. Нинішню притчу можна назвати загальним, стислим підсумком діяльності Христа: навчання та дії Божої правди в серцях людей. Це питання доброти Бога до нас і нашої любові до Нього.

Подібною до притчі про сіяча і зерно є притча про кукіль у Євангелії від Матея. Господь, пояснюючи її апостолам, каже: „Той, хто сіє добре зерно – це Син Чоловічий” (Мт 13,37). Тому у нинішній притчі про зерно її сіячем є також Христос.

Ісус Христос навчав і діяв не тільки дві тисячі років тому. Як Божий Син, Він навчає і діє у світі також і в теперішній час. Тому притча про сіяча актуальна також сьогодні. Бо сіячем зерна Божого слова є Бог, який своєю всемогутністю діє поза часом. Сила Його слова не залежить від часу, подій, обставин чи осіб. Притча про сіяча та зерно об’являє нам правду, що Ісус постійно працює над спасінням кожної людини. Він щодня сіє у людські серця слово правди про своє вічне існування і любов через Церкву, Євангеліє, події у світі, людей, їхні діла милосердя – поміч ближнім в труднощах, чудесні оздоровлення.

Зерно, яке сіє сіяч, падає на різну землю: при дорозі, кам’янисту, тернисту. Хоч лише четверта частина посіяного зерна принесла щедрі плоди, однак господар не зважає на це і сіє щедро. Поведінка сіяча об’являє нам ще одну правду про велику щедрість і доброту Бога до нас. Любов Христа до людей настільки велика, що ані стан їхньої душі чи спосіб життя: брак віри, надії, любові, вірності, порушення заповідей не стають для Нього перешкодою дарувати їм Свою любов і милосердя, прощення гріхів. Доказом цього є слова апостола Павла: „Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасенні! - І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий” (Еф 2,4-8).

Одного разу між мамою і дочкою зав’язалася розмова. - Матусю, чому під небом летять хмаринки? – запитала маленька донечка. – Бо під небом усе літає: пташки, літаки, хмаринки… - А сонечко не летить? Полетіло б, але треба світити. А хіба воно може летіти? – Може, будеш неслухняна – то махне промінням та й полетить і настане ніч. – Ось я вже не слухаю, тупаю ніжками, а сонечко не летить. Чому? – Тому, що воно таке ж терпляче, як мама!

Різні стани землі, на які впало зерно засвідчують, що Ісус проявляє однакову любов і турботу до всіх: праведних і неправедних, незалежно від того, чи вірують, люблять Його, довіряють Йому, чи ні. Спаситель потвердив це власними словами: „Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних” (Мт 5,44-45). Ми вже звикли до того і не звертаємо на це увагу, що сонце світить, дощ падає, земля і дерева родять, у природі панує тепло чи холод незважаючи на спосіб нашого життя і поведінку, ставлення до природи. Бог завжди намагається наповнити світ добром. Якщо ми не бачимо у світі та щоденному житті добра та любові, стикаємося з труднощами, то вина не в Бозі, а в людях, які не чують голос Бога і не бачать Його дію у своєму житті. Просто виявляються неготовими прийняти любов Ісуса й наповнити нею своє серце, щоб потім ділитися нею з ближніми. Якщо немає любові в серці, то її не буде між людьми та у світі. А без любові не буде і її плодів: взаємної поваги, пошани, допомоги, правди й справедливості.

Кожна наука Ісуса Христа – це не просто побожна розповідь чи пригадування якоїсь правди. Вони мають подвійну мети чи завдання. Усвідомлюють важливість даної правда, її значення для нас. Друге – це готовність застосувати цю правду або перевірити, як виконую, живу наукою Ісуса, що потрібно ще зробити, аби зерно Божого слова приносило щедрі плоди правди й любові у моєму житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист