Зерно – це слово Боже.

Лк 8,5-15

Важливою цінністю на землі є слово. Кожне добре слово містить у собі велике багатство. Воно приносить людині життя і щастя: спокій, радість душі, надію на краще. Через слово ми виявляємо ближнім любов, подяку, духовну підтримку, бажаємо здоров’я, добра, щастя, успіхів у житті. А також висловлюємо співчуття у невдачі, нещасті, важкій хворобі, смерті дорогої особи. Добре слово оживляє дух людини, а зле слово: непристойне, обмова, осудження, неправда ранить серце, завдає біль душі, а навіть духовно, морально вбиває її. Слово у книжці чи пісні зберігає і передає національні цінності, багатство культури нашого народу.

Якщо людське слово таке важливе у суспільному житті, то ще більш важливим є Боже слово. Одне із значень притчі про сіяча Ісус помістив у вислові: „Зерно – це слово Боже”. Слово Боже – це слово Бога, звернення самого Бога до людини. Через слово Господь об’являє нам Себе, свою правду і любов, приходить до нас. Важливість Божого слова Ісус подав у висловах: „Хто слухає моє слово і вірує в того, хто послав мене, має життя вічне” (Йо 5,24), „Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить” (Йо 14,21).

Слово відіграє важливу роль у людських стосунках. Коли потребуємо іншу особу, то звертаємося, кличемо її словами. Якщо людина відповідає на наше звернення, хоч може бути далеко чи в сусідній кімнаті, цим виявляє до нас любов і повагу. Коли ми не чуємо від неї відповіді, то відчуваємо з її боку брак любові, неповагу до себе. Якщо у стосунках між людьми так важливим є слово, то ще більш важливе воно у наших відносинах з Богом.

Наше ставлення до Божого слова, слів Євангелія – науки Спасителя свідчить про ставлення до самого Ісуса Христа.

Коли дотримуємося науки Ісуса, виконуємо Божу волю, то цим любимо і поважаємо Його.

Якщо не виконуємо науки Христа, хоч віримо в Нього, то насправді не любимо Його, або любимо нещиро: з обов’язку або користі.

Говорячи про слово Боже, маємо пам’ятати, що воно нероздільне від особи Ісуса. Коли любимо дорогу нам людину, то слухаємо її поради. Якщо ж не прислухаємося, не виконуємо її порад, то не маємо правдивої любові й поваги до неї. Те саме відбувається у відношенні до Христа. Хто справді щиро любить Ісуса, той дорожить кожним його словом, бо воно запевняє нам щасливе життя. Хто ж легковажно ставиться до слів Ісуса, той не має любові і поваги до Бога.

Це можемо побачити по поведінці окремих людей під час Служби Божої. Дехто навіть не звертає уваги на те, що відбувається у храмі: читання Євангелія чи проповідь і займається своєю побожністю, не слухає, що говорить Ісус. Така поведінка свідчить, що людина не пізнала ще Христа і його любові, ким Він насправді є для нас. Або інший приклад: хто піддається під вплив забобонів, ворожби, окультної моди чи легко порушує інші заповіді, значить не вірить у силу Божої правди і слів Ісуса, Його всемогутність, не довіряє Йому.

Роздумуючи над значенням слів Святого Письма, можемо сказати, що через них промовляє до нас Божа любов. Як ми ставимося до любові Ісуса у слові, стільки щастя отримуємо для себе. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист